Сучасна українська література – основна складова національної ідентифікації, а читання під час війни стало для українців своєрідною терапією від стресу. Список книжок українських авторів, які варто прочитати кожному для Переяслав.City створив журналіст, викладач, поет, прозаїк, член Національної спілки письменників України Василь Пастушина.
Письменник Василь Пастушина (33 роки) родом із Вінничини. Закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Львівський національний університет імені Івана Франка і Київський національний університет імені Тараса Шевченка, здобувши кваліфікації філолога й журналіста. Протягом останніх трьох років жив у Переяславі. У березні пішов добровольцем обороняти Україну на фронті. Спочатку на східному напрямку, потім у північному регіоні. Побратими дали йому позивний "Доцент".
Василь Пастушина
– До війни добірка кращої сучасної української літератури, думаю, була б інакшою. В цьому переліку більшість книг стосуються національної ідентифікації. У кризовий період треба переосмислювати себе, щоб вийти з цієї кризи. Література як спосіб. Тому саме такий список, який, як і опис кожної з книг, дуже суб'єктивні.
Юрій Андрухович – "Московіада"
"Московіада" – це роман про українського студента московського літінституту під час розпаду імперії. Текст добряче приправлений стьобом із "вєлікого отєчєства" та видавлює чиряки совєцького єства. Роман хуліганський, іронічний, парадоксальний, декадентський, але водночас сентиментальний, смішний і ностальгійний. У ньому автор, і водночас його альтер-его – поет Отто фон Ф., намагається знайти спосіб опиратися безглуздю світу. Це непростий текст, до нього бажано підготуватися, принаймні бути готовим до алюзій, містифікацій і навіть до вульгарності та алкоголю. Але це абсолютно must read. Це зразок сміливої новітньої літератури. Даруйте за пафос, символ нової українськості і хороші ліки від постколоніального імперського синдрому.
Юрій Винничук – "Танго смерті"
Рано чи пізно в українській літературі повинен був з'явитися такий роман. І як добре, що його написав містифікатор Юрій Винничук. Говорячи про "Танго смерті", дуже складно не порівнювати його зі світовими монументальними письменниками, наприклад, з Борхесом. А все через якусь викристалізовану якість. Кілька сюжетних ліній: роман про міжвоєнний і воєнний Львів, про Львів кінця ХХ ст. Герої – четверо хлопців: українець, поляк, єврей і німець. Хлопці вештаються по українському П'ємонту, шукають пригод і знаходять.
Проблематика: трагедія галицького єврейства, боротьба за незалежність української держави, німецька і польська окупації і ще дуже багато іншого. Але окрім трагедій, тут багато хорошого гумору. Зрештою, недаремно Винничук по праву вважається батьком українського чорного гумору. "Танго смерті" – пречудовий, легкий, складний, веселий, сумний, динамічний, галицький, таємничий і інтригуючий роман.
Сергій Жадан – "Ворошиловград"
"Ворошиловград", як і "Танго смерті", переможець конкурсу "Книжка року BBC". Щоправда, здається, минулого року він ще й став найкращим серед переможців цієї премії. Але, зрештою, це не так і важливо. Роман жорстокий, меланхолійний та реалістичний. Для мене – це найкраще, що написав Жадан. Навіть після "Депеш мод" до і "Інтернату" з Angelus'ом після. "Ворошиловград" – це також прощання з імперією, але з боєм, тому що Ворошиловград (тобто Луганськ) глибоко застряг в горлі совків.
Головний герой (33 роки) – простий хлопець, який залишив свій дім і поїхав у велике місто, повертається до забутої богом заправки на Луганщині і намагається знайти себе. Водночас втягується у війну з бандюками і бореться за своє. Іронічний соцреалізм Жадана в поєднанні з соковитою тропікою (бо ж не забули ми, що образ цього письменника серед люду насамперед поетичний) породив шедевр. Химерний, сюрреалістичний, синтетичний, але шедевр.
Катя Калитко – "Земля загублених"
Ще одна чудесна поетка, яка змогла в прозі. "Земля загублених, або маленькі страшні казки" – книжка оповідань. Це наш магічний реалізм. Калитко змушує нас задуматись над проблемою свого і чужого в міжчассі і просторі, вічне прикордоння і поділ, завоювання і оборона. Тут і середньовічна естетика Еко, і екзотичність Маркеса, і фентезійність Борхеса, і навіть порядок у деструкції Павича. Це стилістично унікальна книжка. Катя в прозі змогла поетично написати цілком композиціно і сюжетно довершені тексти.
Тарас Прохасько – "непрОсті"
Ще один естетичний роман із вкрапленнями магічного реалізму. Цей роман – альтернативна медитативна історія Карпат. Цей роман позасюжетний, розумно це зветься рекомбінація. Як в Кортасара, до прикладу. Андрухович колись сказав, що так повільно і точно могла б писати рослина. Сюжети не стаються, роман перетворюється на шкіру. Це про те, що література стає чимось більше, виходить за межі. Прохасько у романі ловить ритм. Його переліки, описи, споглядання і сентиментальна проза, здається, загоює рани і виховує смирення.
Володимир Лис – "Століття Якова"
Якби Володимир Лис не написав "Століття Якова", такий роман потрібно було б вигадати. Це наш, український, magnum opus. 100 років – це ХХ століття з усіма національними трагедіями, які показані очима однієї людини, максимально живої, зі своїми проблемами.
Хоч роман невеликий, в ньому відчувається професіоналізм та літературні м'язи автора. І хоч стилістична легкість роману інколи наводить на думку про масову літературу, це той випадок, коли елітарний читач розчулиться. Саме такі романи повинні бути в шкільній та університетській програмах, вони роблять нас сильнішими.
Софія Андрухович – "Амадока"
"Амадока" – ще один великий глибокий роман про національну ідентичність, але не лише. В основі лежить три теми: АТО/ООС, Розстріляне Відродження і Голокост. Софія Андрухович побачила своє призначення в розказуванні історій людей, які, як і містичне озеро Амадока, зникли безслідно. В центрі сюжету український солдат, який на російсько-українській війні втратив пам'ять. Його знаходить жінка, яка бачить в ньому загубленого на війні чоловіка. Символ амнезії наскрізний. Відновлення втраченої пам'яті людини, культури, народу. Це теж свого роду війна.
Оксана Забужко – "Музей покинутих секретів"
Роман "Музей покинутих секретів" – український епос з, безперечно, інтелектуальним підгрунтям. Оксана Забужко не вміє інакше. Три покоління: від 40-их до 00-их, від солдата УПА до журналістки. У романі, як і, власне, у всій творчості Забужко, підкупає відвертість. Насправді це унікальне явище в літературі. Творчість стає чимось вищим художнього тексту. У романі "Музей покинутих секретів" про любов, смерть, жорстокість та війну авторка пише однаково щиро. Може, тому їй і закидали, що в романі Оксани Забужко багато Оксани Забужко. Але менше з тим. Це роман про боротьбу за право бути собою і про владу минулого над майбутнім.
Юрій Іздрик – "Воццек"
Андерграундний роман "Воццек" ні на що не схожий. Це осібне явище в українській літературі. Яскраво постмодерний роман, який іронізує над самою постмодерністю. Тут прихід героїв як окремий образ, Андрухович як окремий герой, внутрішні діалоги, неочікувані есеї про мудаків і ще багато всіляких словесних ігор. Але поряд надзвичайно зворушлива історія кохання із пронизуючою емоційністю. Виникає враження, що автор писав його в абсолютній ізоляції і дуже швидко. Настільки роман консервований і унікальний у своїх наративах. Саме тому до нього треба підготуватись, щоб отримати максимальне задоволення від авторських знахідок, алюзій, проживань.
Ілларіон Павлюк – "Танець недоумка"
Ілларіон Павлюк джавеліном увірвався в сучасну українську літературу. Другий його роман "Танець недоумка" треба показати всім, хто стереотипно говорить, що в нас стражденна література, що її складно читати і т.д. Цей роман краде сон. Він непередбачуваний, максимально сюжетний. Автор заточив роман під космооперу майбутнього, де дія відбувається на далекій планеті зі своєю екосистемою, де головному героєві доведеться із кимось зіткнутися. Ну і жінка вамп додається. Але гостросюжетність і саспенс – це ще не все, роман змусить задуматись про дитячі травми, екзистенційні страхи, реальність і фантоми.
The last, but not the least: саме з цього роману рекомендую почати читати цей список.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
