Інтернет-користувачі, які регулярно гортають новинну стрічку переяславських спільнот у фейсбуці, хоча б один раз натрапляли на дописи жителя міста Євгенія Наумова (34 роки). У них він іноді іронічно, а нерідко й провокативно висловлюється про благоустрій та злободенні теми, інколи закидає місцевій владі та нарікає на несвідомих громадян. То хто ж він: «троль», «лідер думок» чи висвітлювач актуальних проблем і генератор рішень для їх подолання?
– Женю, тебе добре знають на просторах переяславського фейсбуку як активного дописувача, а про твоє особисте відомо небагатьом. Чим ти займаєшся?
– Я народився і виріс у Переяславі. Коли мені було 7 років, померла мати. Батько моїм вихованням майже не займався, я жив з бабусею.
У нашій родині всі були вправними майстрами. У бабусі була любов до порядку, щоб було чисто й охайно. Вона постійно вдома щось ремонтувала. Мама теж класно справлялася з різними будівельними роботами, як і її брат. А по батьковій лінії в нашому роду були художники.
Мабуть, їхні здібності передалися й мені, бо вже у 12 років я допомагав дорослим у ремонтних роботах і в мене виходило. А в 14-ть почав цим заробляти, щоб купити собі одяг у школу, бо на це дати мені грошей було нікому. Перший досвід – виготовлення дерев’яної тераси замовнику з Києва. Його похвала мене надихнула.
Після школи вступив до Київського національного університету технологій та дизайну. Але на другому курсі вилетів за незалік з релігії. Думав, відновлюсь на платній формі, але це було задорого. Я «забив» і пішов працювати. Останнє місце роботи – київська компанія з ремонту квартир «під ключ». Я там займався виготовленням меблів. До війни на це був великий попит, мали замовлення по квартирі щотижня. Під час війни, звісно, нерухомість не так активно купують, та й ціни знизились.
– Тобто дизайн, оформлення середовища – твоя тема, саме тому ти так переймаєшся благоустроєм міста?
– Ну, в межах своєї сфери діяльності. Я ще зі студентських часів побував на багатьох красивих локаціях, коли брався за замовлення з будівництва. Тоді я побачив у Києві великий будинок з доглянутою територією, рівненьким газоном, і в голові щось перемкнулося – я зрозумів, як воно має бути.
Винятково для себе прочитав правила і норми утримання благоустрою в Україні. Якщо кожен знатиме їх і дотримуватиметься, вже буде значно краще. Я тримаю свій двір і ділянку біля нього в порядку.
А від мого двору метрів десять землі – безхозні. Я вирішив провести експеримент: якщо не доглядатиму ту територію, чи прибиратимуть її комунальники? Експеримент показав, що за нічийною землею ніхто й доглядати не збирається. Тож я таки вирішив посадити якісь декоративні рослини, посіяв газон. Я на своїй території кожне дерево почистив від шкідників. Розумію, як це має бути, як потрібно доглядати середовище, тож даю поради тільки в тих питаннях, де сам маю досвід.
– А у соцмережах завжди був таким активним?
– Все почалося з «Вконтактє». Я один з перших у місті там зареєструвався. У 2008 році, здається, з Переяслава там було всього 16 людей. Але вже були групи про Переяслав, хоч і не такі активні, як зараз.
З Богданом Сальком ми тоді затоваришували, віртуально показували широкому загалу питання, які потрібно вирішити у місті. Потім «Вконтактє» став недоступним в Україні і в 2015-му я перейшов на Фейсбук. Зараз здебільшого слідкую за групами «Переяслав онлайн» і «Барахолка», у деяких інших мене заблокували (усміхається).
Останнім часом цікавлюсь думкою переяславців про сучасну архітектуру, цікаві ідеї для облаштування громадського простору, тому публікую фото й відео таких місць. Люди лайкають, коментують. Все, що мене непокоїть, викладаю на особистій сторінці: відео «вбитих» доріг, брудних тротуарів.
Маю сказати, що реакція таки є, впевнений, якщо говорити про щось, тебе почують. Я зняв на відео тротуар на Ярмарковій, виклав у понеділок, у п’ятницю їду – почистили. Причому саме ту сторону, яку я знімав, протилежну поки ні (усміхається).
– Що ще тебе турбує наразі?
– Є проблема, що трава з землею вища на декілька сантиметрів за бордюри. Під час дощу розмиває, бруд сходить на дороги, місто стає неохайним. Потроху цю проблему вирішують, але здебільшого у центрі.
Банально потрібно почистити тротуари, бо у нас бордюри побілені, але під ними подекуди товстий шар бруду. Його треба вичистити, порівняти, а потім, якщо так подобається, побілити, але не вапном, а якісною фарбою по рівному покриттю.
Я коли про це пишу, люди відповідають: «Що ти причепився до тих бровочок? Ми так привикли, це красіво». Бровки офіційно заборонено білити з 2006 року, а на заході України у деяких містах навіть ввели штрафи за це. Просто, якщо подібних дрібних процесів відбуваються десятки, сотні, це вже свідчить про некомпетенцію.
Може, мій спосіб виражати думку схожий на тролінг, але я звик говорити прямо і не соромлячись, без підлабузництва. Я про це пишу, щоб підвищити соціальний запит. В мене є ідея: фотографувати проблемну ділянку в місті й робити малюнок, як має бути. Можливо, втілю її.
– Але ж тобі під публікацією фото європейського міста як приклад Переяславу, щоразу хтось відповідає, що в міському бюджеті забракне коштів на втілення таких ідей.
– Я почав би хоча б з того, що у місті не вистачає банального прибирання. Активісти проводять у місті толоки, але ж це одноразово. А потім? Біля багатоповерхівок проходжу: там лавочка розбита, а там асфальт, ще далі на газон заїхав автомобіль. Люди мають тримати в порядку території біля своїх помешкань, а влада показувати приклад у цьому.
Для того, щоб просто прибрати у місті, не потрібно великих коштів. Прикро, що роботи з благоустрою в основному виконуються в центрі, а за 2 кілометри від нього ситуація сумна.
Я писав, що розфарбовувати у синьо-жовті кольори паркани, поручні, пісочниці – неправильно, негарно малювати кольори державного прапора нижче пояса. Мені відповідають, що краще робити хоч щось, ніж нічого. Але я вважаю, людям потрібно доносити, як це має бути.
Деякими процесами мають займатися спеціалісти. Однозначно ж архітектори й дизайнери не беруть участь у плануванні фарбування заборів в кольори прапора.
– Чи звертався ти до представників влади з пропозиціями, що потрібно змінити у місті?
– Коли два роки тому почали зачищати Альту і зрізали дерева, я на фейсбук багато писав про це і просив не чіпати їх, бо деяким там точно було більше 50 років. Зараз є тенденція збереження недоторканості і первозданості природи. Зрештою, є поняття санітарної обрізки дерев, коли зрізають лише сухі гілки. Мені відповіли, що обрізають дерева, бо вони аварійні – в цьому мовляв запевнили експерти. Я продовжував писати на цю тему і міський голова написав мені: «Приходь у міську раду, розкажеш, як ти бачиш». Я тоді був постійно зайнятий на роботі протягом дня. Сказав: «Давайте спілкуватися в соцмережах відкрито перед людьми». Це зручно і просто. Але, мабуть, мене не сприйняли серйозно, типу, тобі ж пропонували, а ти не прийшов. І все затихло.
Шкода, що в місті не передбачена посада головного садівника міста. Теоретично, якщо у місті ростуть дерева, має бути людина, яка несе відповідальність за них, дає поради щодо догляду. У європейських країнах кожне дерево занесене у кадастр. Біля Альти я сам часто ходив на роботу, хотілося б, щоб там зробили охайні доріжки. Зараз на піку популярності мінімалізм. Всім раджу відкрити «Пінтерест» і подивитися ідеї оформлення громадського простору. Почистити дерева, поставити лавочки, світильники – всьо, Європа.
– Чи ти сам готовий долучатися до проведення робіт у місті для покращення благоустрою?
– Мені закидають у коментарях: «Ти задовбав, іди зроби». В мене немає такого підходу – «якщо не подобається те, що є, йди зроби сам». Я працюю у сфері, де роблять руками, головою, за гроші. На мою думку, спершу треба вивчити питання доцільності, скласти проєкт, залучивши спеціалістів, винести його на обговорення людей – чи подобається їм, тільки тоді прорахувати витрати і приступати до втілення.
До проєктів у місті ще не долучався, але є люди, з якими хотів би співпрацювати. Я на фейсбуці вже писав, що стовідсотково буду займатися чимось для міста, коли завершу будівництво свого будинку. Можливо, це буде виготовлення вуличних меблів. Поки в мене немає своєї майстерні, але вона є у планах.
Мені подобається, як у деяких районах Києва через кожні 30 метрів стоїть лавочка, урна і світильник. Хотілося б, щоб і в наших парках таке було. Моя фейсбучна діяльність направлена не на те, щоб когось загнобити. Я вивчаю людей.
– Чого на твою думку не вистачає молоді Переяслава?
– Передусім у центрі міста має бути комфортно і красиво всім – і дітям, і дорослим, і молоді. Круто, що встановили скейтпарк – я за нього вболівав. Періодично спілкуюсь з молоддю 15-18 років, всі як один кажуть: «Хочеться довчитися і поїхати звідси». А чому, питаю? Кажуть, нема тут нічого. То, може, це навпаки бонус, що є простір для втілення своїх ідей, стартапів? Молодь хоче себе проявляти, а їм замало інструментів для цього. Людей притягує мистецтво: танці, виставки, фестивалі. У нас валом творчих людей – художники, піаністи, музиканти, хореографи. Вони можуть бути прикладом для обдарованої молоді.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
