Прихожани церкви євангельських християн «Перемога» у Переяславі збирають допомогу для воїнів з перших місяців війни. «Те, чим ми допомагаємо армії, можливо, крапля в морі. Найбільша наша допомога – це молитва», – кажуть вони. Залишатися осторонь просто не можуть.
У мирні часи їхня церковна громада налічувала 80 осіб, зібрання регулярно відвідували близько п’ятдесяти, розповів Переяслав.City пастор Ігор Устименко. Коли почалась війна, деякі жінки виїхали за кордон чи у західні регіони, чоловіки пішли на фронт. Тепер на богослужіннях присутні майже вдвічі менше вірян – близько тридцяти. Нових прихожан за останні вісім місяців не додалося, каже Ігор Володимирович. Втім пастори та служителі ради церков Переяславщини взаємодіють між собою, регулярно проводять спільні молитви.
Зараз все більше людей звертається до молитви, бо у всі часи віра допомагала людині пережити випробування, особливо ж лихоліття війни. Люди приходять до церкви на молитву за мир в Україні тричі на тиждень: у неділю, понеділок і четвер.
Збирати гроші та допомогу воїнам віруючі вирішили ще навесні. Один з прихожан церкви, переяславець, який працює водієм у службі таксі, за власний рахунок почав возити продукти бійцям тероборони. Ініціативу підхопили ще кілька прихожан.
– Ще у травні єпископ церкви баптистів «Оселя Благодаті» спілкувався з комісаром ООН і домовився про надання гуманітарної допомоги, яку церква передаватиме воїнам. Благодійні організації розуміють, що у цей складний час, на жаль, трапляються прояви корупції, а християнській церкві можна довіряти: баптисти відповідально звітують про передані продуктові набори. Потім підключилися і «Адвентисти сьомого дня», таким чином військовикам передали кілька фур пайків.
Наша церква менша, тому я розумів, що так само вправно з доставкою гуманітарки ми не впораємось. Тоді наша прихожанка Надя Ставицька сказала: «Пасторе, у нас є городи, їсти вистачає, а на фронті хлопцям треба». Вона в нас активна, відповідальна, добросовісна, тому їй довірили збір коштів.
Надія Ставицька запропонувала збирати допомогу захисникам
Пані Надія почала комунікувати з волонтерами, дізнавалася потреби і розповідала своїй церковній родині. Люди охоче і не шкодуючи долучалися до збору грошей на придбання необхідного захисникам. Вже у перші тижні закупили й передали тридцять карематів, спальні мішки, шкарпетки, десять ящиків печива.
– І ось до Дня захисника прихожани знову спільно зібрали кошти і придбали для хлопців сто пар шкарпеток і три хороші сокири, – долучається до розмови Надія Ставицька. – Що все це потрібно хлопцям на передовій, я побачила допис знайомих військовиків у соцмереж. Збір ми не зупиняємо, постійно люди приносять, скільки можуть, а потім, як підзбирається дві-три тисячі гривень, ми купуємо необхідне і передаємо. Якось я поїхала до матері у село Вікторівка Обухівського району, то місцеві жителі, знаючи, що я у Переяславі збираю і передаю допомогу військовикам, знесли картоплю, моркву, буряки, речі, ковдри… Дві ходки довелося робити, щоб усе забрати.
Наприкінці березня до церкви за допомогою звернулися дві родини, які вирвалися з окупованого села Гоголів Броварського району. До Переяслава прибули, не маючи тут ні житла, ні елементарних речей. Віряни знайшли для них будинок, надали одяг, посуд, постільну білизну, допомогли коштами на перший час. Два місяці люди прожили у місті, поки не повернулися додому після звільнення Київщини.
Пані Надія зауважила, що розповідають про благодійну діяльність церкви не для того, щоб хизуватися, а ще раз нагадати своїм прикладом про необхідність допомагати тим, хто береже наш спокій на фронті.
– Потрібно, щоб люди знали, чим допомогти, куди приносити, бо багато готові ділитися, а не знають як. Особливо по селах, де не всюди є такі волонтерські штаби, – додає пані Надія.
– Скоро зима, вже плануємо закупівлю теплих рукавиць, шкарпеток для хлопців, – додає Ігор Устименко. – Я задоволений тим, що ми своєю навіть маленькою церквою збираємо і допомагаємо тим, що у наших силах.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
