Зараз у лексиконі кожного українця слово «окупант» має однозначний зміст і значення – це росія-агресор та її найманці вояки-вбивці, які прийшли на українську землю за вказівкою кремля знищувати нас як націю всіма можливими видами сучасної зброї.
Одначе політика тоталітарного режиму, спрямована на поневолення вільних народів, була запроваджена ще задовго до нинішніх днів. Радянська влада в Україні була окупаційною за своєю суттю від перших її днів. І про це йдеться в дослідженні краєзнавця Олександра ІГНАТЕНКА.
У міському архіві зберігається промовистий документ – «Протокол N1 засідання виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради депутатів трудящих Київської області УРСР» від 29 січня 1954 року. У ньому – рішення щодо різних питань, про які давно забуто. І лише одне під N4 в більшій його частині діє дотепер. Ось його текст:
«Про перейменування вулиць міста.
З метою впорядкування вулиць міста та приймаючи до уваги їх історичне значення виконком міської Ради депутатів трудящих
ВИРІШУЄ :
1. Затвердити назви вулиць міста:
| Стара назва | Нова назва |
| вул. Шевченка | на вул. ім. Богдана Хмельницького |
| вул. Одинця | на вул. ім. Сталіна |
| вул. Піонерів | на вул. ім. Сковороди, |
| вул. Карла Лібкнехта | на вул. Московська |
| вул. Рози Люксембург | на вул. ім. Шевченка, |
| вул. Шолом Алейхема | на вул. Київську, |
| вул. Каранську | на вул. Можайську, |
| площу Богдана Хмельницького | на площу Возз’єднання |
2. Присвоїти назву новоутвореній площі біля Будинку Рад – площа ім. Богдана Хмельницького.»
За два тижні до цього засідання виконкому, 12 січня 1954 р., газета «Правда», орган ЦК КПРС, опублікувала «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією, 1654-1954 рр.». Відтоді в СРСР, а найбільше в УРСР, розпочалися інтенсивні інформаційні та організаційні заходи щодо пропаганди і утвердження в суспільній свідомості брехні про «возз’єднання двох братніх народів».
Показово, що саме від 1954 р. почалася активна популяризація Богдана Хмельницького як натхненника і провідника возз’єднання України і Росії.
До 1953 р. в Україні був лише один пам’ятник Хмельницькому, в Києві на Софіївській площі, встановлений в липні 1888 р. з написом: «Богдану Хмельницкому единая неделимая Россія».
Пізніше їх стало близько 120. З них понад 40 встановлені саме в 1954 році. В Переяславі таких донедавна було чотири, в т.ч. один встановлений в 1954 р., той, що на майдані Княжий двір з барельєфом Хмельницького та написом «На цій площі 8(18) січня 1654 року відбулась Переяславська Рада, яка, виражаючи волю українського народу, одностайно прийняла історичне рішення про возз’єднання України з Росією». Що не слово – то брехня.
Виконком міської ради, який по суті був окупаційною адміністрацією, за вказівкою ЦК КПУ одразу після публікації «Тез» в газеті «Правда» заходився наповнювати публічний простір Переяслава-Хмельницького символікою «возз’єднання» та омосковлення. Для цього з назви головної вулиці міста викинули ім’я Шевченка. І не назвали її, як в більшості населених пунктів СРСР, ім’ям Леніна. У Переяславі він мав поступитися важливішому окупаційному наративу – «возз’єднанню» і його символу – Б. Хмельницькому. Цими іменами нарекли дві головні площі в місті. До цього додали вулиці Сталіна, Московську, Можайську. Не обійшлося і без антисемітизму. Викинули з публічного простору міста ім’я видатного єврейського письменника Шолом-Алейхема, який народився і деякий час жив у Переяславі.
Згадане рішення виконкому N4 від 29.01.1954 р. є рішенням окупаційної влади, яке спрямоване на денаціоналізацію і омосковлення українців, як тепер формулюють московити, «на остаточне вирішення українського питання».
Міська рада має скасувати це рішення в частині щодо вулиць Шевченка, Каранської та Рози Люксембург. Цим же рішенням перейменувати вулицю Рози Люксембург на, приміром, вулиця Заповіту. Саме на цій вулиці, у будинку Андрія Козачковського, були написані пророчі слова звернені до нас : «... вставайте, // Кайдани порвіте // І вражою злою кров’ю // Волю окропіте.»
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
