Колись в українському селі саме криниця була тим місцем, куди сходилися жінки не лише по воду, а й поділитися новинами, поспілкуватися, вирішити якісь господарські або побутові справи. З цього приводу навіть приказка є: «Пішла по воду – забула про піч».
З часом традиція спільних громадських криниць відійшла у минуле. В багатьох селах з’явилися мережі централізованого водопостачання. Де його немає, в кожного господаря в дворі є власний пробивний колодязь. Така ж ситуація і в невеликих містах, особливо в районах з приватним сектором.
Втім у Переяславі на вулиці Літописній збереглася така криниця з історією. Місцеві жителі, які хоч і мають «городську воду», тобто централізоване водопостачання, часто приходять саме до їхньої спільної криниці. Запевняють, в ній вода – найсмачніша!
Людмила Євтєєва живе у будинку біля криниці з 1975 року.
– Коли я тут оселилася, цей колодязь уже був, казали люди, він на нашій вулиці здавна, – розповідає Людмила Іванівна. – То в нього була стара цямрина, коловорот та дашок – дерев’яні. Років з вісім тому ми його переробили і почистили. Склалися по двісті гривень усією вулицею. Навіть ті, хто тут не живуть, але обробляють городи, теж доклалися.
Тут воду беруть усі, бо вона пити дуже добра. Мій чоловік Володимир Петрович кружку повісив, то навіть перехожі чи туристи, котрі нашою Літописною йдуть до музею просто неба, чи відпочивають на пляжі біля «Старої греблі», приходять напитися, хтось із собою набирає.
Людмила Іванівна доглядає за територією біля криниці. Довкола садить квіти, соняшники. Влітку виходить унікальна фотозона, біля якої перехожі полюбляють фотографуватися.
– Тут воду і зараз бере уся вулиця. Ми хоч і поробили пробойні колодязі у дворах, але часто набираємо й тут. У колодязях вода хороша, досить чиста, але іноді, як постоїть, стає жовта – заліза в ній багато. Тому для пиття чи їсти приготувати приходимо набрати саме з кринички – вода у ній чиста, як сльоза.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
