Переяславка Людмила РОМАНЕНКО, 58 років, волонтерською діяльністю почала займатися ще в 2014 році. Її знали воїни майже на всіх ділянках фронту. Жінка возила на передову одяг, харчі, доставляла бійцям персональні посилки від рідних. Про те, чи змінилося її життя і діяльність після 24 лютого 2022-го, вона розповіла Переяслав.City.
Нині Людмила продовжує волонтерити, хоча на передову й не їздить. Її турботами тепер є ще й допомога біженцям війни та тим, хто не зміг виїхати з рідних місць і мусив пережити російську окупацію агресора.
– Якось мене запитали, чи думала я, що у лютому 2022 року почнеться війна із росією. А чого іншого ще можна було чекати? Після захоплення росіянами українського Криму, вторгнення на Донбас, окупації Луганська. Війна вже йшла вісім років! – наголошує Людмила. – Звісно, вони тоді не йшли на пряме протистояння: постійно стверджували, що то не вони, їх там немає. І оскільки світ цю брехню сприймав, то вони вирішили вже відкрито полізти на всю Україну.
Волонтери з Переяславського збирають продукти для мешканців звільнених місць
Щодо моєї волонтерської роботи, то звісно, й надалі збираємо необхідні речі – від одягу до бойового оснащення – для наших воїнів. А зараз найбільше я займаюсь постачанням ліків та інших медичних препаратів для українських шпиталів. Допомагаю біженцям, організовую відправку продуктів на звільнені території.
Телефоную людям і прошу допомогти у зборі тих чи інших речей. Гарно співпрацюю щодо цього зі старостами та активістами кількох сіл. Це Михайло Ємельяненко та Надія Серга з Переяславського, Сергій Кузьменко з Дем’янець, Тетяна Постолюк з Вовчкова, Раїса Лещенко з Мазінок, Олександр Якуба, Надія Самань та Ольга Бурчик із Гайшина.
Для прикладу, наприкінці жовтня зібрали для мешканців звільнених районів шість тонн овочів та фруктів. Продукти відправляю за допомогою обласних логістичних центрів, із якими тісно співпрацюю. Такі ж центри організовуються на визволених територіях, вони там вивчають ситуацію і формують заявку на ті чи інші продукти. Як тільки ми збираємо все необхідне, я їм телефоную, вони приїздять вантажною фурою й забирають. Потім надсилають, так би мовити, фотозвіт: що, куди і кому відвезли.
Овочі для мешканців звільнених районів назбирали сільські жителі Переяславщини
Зараз я працюю в громадській організації «Сокіл». Вона налагодила контакти із закордонними волонтерськими організаціями. Ми подаємо їм запит на необхідні речі, а вони в своїй країні збирають їх та відправляють нам. Зокрема, нещодавно прийшла чергова така допомога із Канади – різні медичні препарати. Упродовж двох днів я їх розсилаю у військові шпиталі та медзакладам чи місцевим волонтерам на звільнених територіях.
У Канаді я співпрацюю із організацією «Тарас Бульба», яку заснував чоловік на прізвище Штефан. Його батьки були вихідцями із України, а він уже народився в Канаді. Так от від нього ми отримали уже дев’ять великих відправлень. Він висилав багато всього: бронежилети, пластини до них, прилади нічного бачення, біноклі, різноманітний військовий одяг, ліки та різні товари медичного призначення.
У Франції співпрацюю із «Волонтерською сотнею». Вони вислали дуже багато медичних препаратів для дітей, а також дитячі речі, памперси. Перед усіма організаціями ми звітуємося, висилаємо акти прийому-передачі товару. Неодмінно знімаємо відео та фото при передачі їхніх відправлень, де б це не відбувалося: у медичних закладах, на деокупованих територіях чи у військах.
Мені дуже багато фізично допомагають переселенці, які з різних причин іще не влаштувались на роботу. Вони приходять вантажити автомобілі із продуктами, пакувати посилки нашим бійцям на фронт чи в шпиталі та відправляти їх «Новою поштою».
Чимало цінних гуманітарних вантажів волонтери отримують від закордонних пожертвувачів
У нинішніх умовах це значно дешевше ніж везти їх навіть легковим автомобілем. Я порахувала, що для такої поїздки на передову потрібно витратити на дорогу близько 10 тисяч гривень. Пересилка вантажу такого ж об’єму «Новою поштою» обходиться у дві тисячі гривень. То ми пакуємо все у контейнери і веземо в поштові відділення. Бійці забирають наші посилки в найближчих точках «Нової пошти», розбирають їх і присилають нам фото – ось вони все отримали. А ми вже потім додаємо ці знімки до наших звітів закордонним партнерам.
Наприклад, на сьогодні ми повністю забезпечили дорослими памперсами Опіковий центр та один з госпіталів. Хлопцям після операцій же відразу не можна вставати, і тоді якраз памперси є хорошим вирішенням проблеми. На початку листопада відправила в один пересувний шпиталь, що розміщений найближче до передової, контейнер із глюкозою та хлоргекседином. Я до них зателефонувала, запитала, що їм потрібно, зібрала їхнє замовлення і відправила.
Ще наразі опікуюсь тридцятьма родинами переселенців: допомагаю їм із забезпеченням продуктами, якщо є змога, сприяю в працевлаштуванні. За це окремо дякую директору фірми «Укрпромпостач» Сергію Григоровичу Доброскоку, який у цих питаннях нам дуже допомагає. Оце така на сьогодні моя волонтерська робота.
Канадці навіть гуманітарну допомогу для України пакують символічними кольорами
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
