«Пробач мені, сину, що я не вберегла тебе від смерті!» – такими словами, впавши на коліна біля храму в Переяславі, сьогодні, 18 листопада, зустріла домовину із тілом Олександра Мисана його мама Тетяна.
Уродженець Переяслава Олександр Олександрович Мисан був командиром відділення механізованого батальйону, командиром бойової машини, відважним воїном. Він загинув, захищаючи Україну, під час обстрілів армією російського агресора у районі села Миколаївка Донецької області. Це сталося 23 вересня. Та тільки зараз рідні й близькі отримали можливість поховати тіло Героя. Йому назавжди тепер 39 років.
Громадське прощання та православне відспівування загиблого відбулося у храмі Воскресіння Христового у Переяславі близько опівдня.
Олександр Олександрович народився 4 травня 1983 року, закінчив ЗОШ №4. З 2014 року став до лав українського війська, службу проходив в зоні АТО на сході країни. Його дружина Людмила Олексіївна – жителька села Пристроми. У Олександра залишилось троє дітей: син Сергій, 12-річний син Артем і 10-річна донька Карина.
Горе матері та рідних людей неможливо втішити словами
Перша вчителька Олександра Наталя Черниш розповіла:
– Дуже боляче на серці. Саша був гарним другом для однокласників, непогано вчився. Дуже боляче приходити на похорон свого учня. Якби не війна, він би іще дуже багато гарного міг би зробити для України. Сашу виховувала мама самотужки, бо батько помер, коли хлопцеві виповнилось лише 9 років. Велика вдячність мамі за виховання такого сина. Царство небесне, земля пухом йому і вічна пам'ять Герою.
Сусід Леонід, який жив поруч із батьківським будинком Олександра у Підварках:
– Я був старший за Сашка на дев’ять років, проте знав його дуже добре. В моєму спогаді він так і залишився невеличким хлопчиком, який бігав із м’ячем підварською вулицею.
Однокласник Олександра Роман розповів таке:
– Ми з ним разом виросли на Петропавлівській вулиці, якраз навпроти заводу «Точмаш». На тому вигоні пройшло наше дитинство, грали там у футбол, квача, піжмурки. Потім пішли до школи, а по закінченні разом вступили до Переяславського ПТУ. Пізніше стали кумами. Я хрестив його сина Сергія від першого шлюбу. Сашко був добрий, ввічливий, нікого не ображав. Сьогодні мені дуже важко прощатися із товаришем.
– Олександр був чоловіком моєї сестри, – почав свою розповідь Іван. – Сашу знав лише з позитивної сторони. Він пішов на війну ще в 2014 року. Я завжди його в цьому підтримував. А коли у лютому росіяни «полізли» на нашу землю, то й сам, за прикладом зятя, пішов до війська. Зараз воюю в районі Бахмута. Дуже шкода, що ми втрачаємо таких воїнів як Олександр. Боляче...
Після прощання у міському храмі траурний кортеж направився в село Пристроми, де Олександр Мисан жив із родиною. Там на сільському цвинтарі Героя поховали з усіма військовими почестями.
Переяславщина попрощалась із гідним сином землі Переяславської, великим патріотом-українцем. Олександр вів сторінку у фейсбуці, де публікував українські звичаї, народні пісні, пісні про Україну та батьків... Його інтереси і погляди, а ще більше вчинок – піти захищати від російського окупанта рідний край – свідчать про те, що він був справжнім нащадком переяславського козацтва, щирим українцем, істинним Героєм. І саме таким він залишиться в нашій пам'яті. Вічна слава Герою!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
