Переяславка Наталія Циганенко (65 років) виготовляє м’які ляльки. Вони можуть бути забавкою для дітей, прикрашати інтер’єр та підіймати настрій дорослим. Свої ляльки, каже майстриня, робить не задля вигоди на продаж, а для радості своїх близьких.
Перші іграшки Наталя Іванівна зробила ще у дитинстві. Любов до рукоділля вона перейняла від мами, яка вміла вправно в'язати та вишивати.
– Нас у матері було п’ятеро дівчат. То було, що я собі зшию ляльку, одежку для неї, і сховаю в плиту, аби сестри не знайшли та не розкидали. А мати ж теж не знала, та якось плиту запалила і все згоріло, – згадує Наталія Іванівна. – Мама ляльок не шила, і мене цьому не вчила. Це в мене, як би сказати, ніби така «хвороба». Я взагалі багато чого руками люблю робити.
Близько десяти років тому жінка повернулася до дитячого захоплення. У неї вдома досі зберігаються ляльки з того періоду. На думку майстрині, вони далекі від ідеалу, обличчя в них просто нашиті нитками. Тепер же Наталія Іванівна купує у магазинах для творчості оздоблення для своїх ляльок у вигляді оченят і ротика, декорує їх спеціальним волоссям. Тканину використовує зі свого одягу, який уже не носить.
Як каже Наталія Циганенко, її діти спершу сміялися з кумедного маминого захоплення, а тепер підтримують. Донька Олена привезла багато матеріалу для роботи, а син Сергій подарував швейну машинку. Чоловік Станіслав Петрович теж частенько жартома коментує нових «героїнь» дружини, але здебільшого хвалить.
Швейну машинку Наталії Іванівні подарував син
– Він буває каже, що дуже гарно. Я і нас зробила – це осьо я, а це – мій Стас, – майстриня показує пару милих ляльок у вигляді бабці і дідуся. Вона у хустці та квітчастій сукні, з червоними губами та оченятами-гудзиками. У нього – сірі вуса, волосся і брови, картата сорочка та штани. – Вони в мене різні є: відьмочка, мулатка, школярка з портфелем у сарафані. З синтепоном всередині, на пляшці, на котушці з ниток… Ідеї знаходжу в інтернеті, щось сама придумую.
Але свої вироби рукодільниця не продає, а тільки дарує: рідним, друзям та сусідам. Вони ж радують пані Наталію своїми захопливими відгуками, особливо коли впізнають у ляльках себе. Ця справа її тішить і розслабляє.
Проте нині пані Наталія своєму «дитячому» захопленню приділяє менше часу. Зараз наполегливо займається виготовленням килимків для військовиків, поставила собі власний план – 20 штук. Вони в майстрині виходять акуратними і охайними, немов із вітрини. Саме такі ж колись плела її мама. Її історію ми також публікували на Переяслав.City.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
