Якщо у вас раптом закінчились приправи, не впадайте у відчай і не поспішайте бігти в магазин. Передивіться бабусині схованки, можливо, знайдете потрібне і навіть будете здивовані. Порада жартівлива, але неспроста.
Нещодавно з дружиною вирішили нарешті навести лад на горищі. Там накопичилось чимало всякого непотребу. Який, як виявилось, назбирувався упродовж багатьох років кількома поколіннями!
В одному із закутків побачили невеликий ящичок. Відкриваємо, а там акуратно складені різноманітні пакетики… із приправами. А ще кілька пачок солі. Вона, звісно, «роз’їла» паперове пакування, але вдалося прочитати назву «Сіль екстра», ціна 10 копійок.
А ось приправа і пакетики з-під неї збереглися краще. Читаємо:
- «Кориця», вага 25 грамів, ціна 13 коп., дата виготовлення 10.03.1966 року. Міністерство харчової промисловості УРСР. Одеський комбінат харчових концентратів.
- «Перець горошок», вага 25 грамів, ціна 21 коп., рік випуску 1969 р., Московський ордена Леніна харчовий комбінат.
Ось так виявилося, що в Радянському Союзі ще в 1969 році приправи уже пакували в поліетиленові пакетики.
Наступні пакування були зроблені в рік, коли я пішов служити до війська, – 1976-ий. Читаємо далі:
- «Перець чорний молотий», однак в пакетику виявися перець горошком. Вага 25 грамів, ціна 20 копійок, випустив Госагропром УРСР. Виробником зазначено Укркондитерпром Колиндянський концентратно-дріжджовий комбінат Тернопільська область.
- «Перець чорний горошком», вага 25 грамів, ціна 20 коп., рік випуску – 1976. Харцизький завод харчових концентратів Донецького облхарчопрому.
Розглядаючи пакетики із приправами, стало очевидним, що періодично ці запаси дефіцитної на ті роки спеції поповнювалися аж до року смерті бабусі. Це закономірно, що людина, яка пережила Голодомор та Другу світову війну, тримала про запас сіль. Але дивовижно, що запасалася ще й різноманітними приправами.
Вирішили з дружиною скласти запас її бабусі в окремий пакетик та залишити в ящику, а самим доповнити ці запаси уже сучасними приправами. Нехай буде. Можливо, комусь і знадобиться років так через «надцять», коли онуки чи правнуки відкриють ці запаси та подивуються так само, як оце й ми.
А чи, може, іще в когось збереглись подібні запаси бабусь про всяк випадок?
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
