Знана переяславська науковиця і краєзнавиця Людмила НАБОК дослідила історію однієї з цікавих будівель Переяслава, яка існує досі. Можливо, не кожен, хто буває в районі автовокзалу, біля лікарні, знає, що навпроти стоїть… тюрма. Звісно, колишня. Людмила Миколаївна зібрала цікаві факти про тих, хто в різні часи там утримувався. І сьогодні пропонуємо другу подачу її цікавих розвідок.
Хая Чорна народилася в 1856 р. і належала до васильківських міщан, але проживала в Переяславі, де мала родичів. За розповідями сучасників, була досить привабливою, легко знайомилася і викликала довіру. Водночас мала норовливий характер і амбітні потреби.
Вийшовши у 22 роки заміж за крамаря Чорного, народила від нього трьох діточок – дочок Рухлю, Рівку, сина Шльому. А потім... отруїла свого благовірного. У 1889 році красуня Хаєчка, відсидівши за злочин в переяславській в’язниці декілька років, вийшла на волю незалежною, у повному розквіті сил і... продовжила своє кримінальне життя. У своїй оселі на Підварках відкрила такий собі начебто хостел, але насправді це було ніщо інше як злодійській притон.
Невідомо, чи був її чоловік злодієм, але те, що Хая особисто промишляла покражами, офіційно встановив переяславській слідчий Воскобойніков. Зокрема, він з’ясував, що бандитське угропування зорганізувалося 15 серпня 1898 року, коли за наводкою та безпосередньої участі Хаї був пограбований переяславській купець Ехель Левін.
Злочин вчинили п’ятеро, і роль Хаї в цьому пограбуванні була ключовою. Саме вона з’ясувала все про майно купця, розпитала, о котрій годині він закриває крамницю і коли їде до своєї родини в Ковалин. Хая також безпосередньо брала участь у пограбуванні. Банда тоді гарно «підживилася», вкравши різного роду речі (шуби, столове срібло) на суму 400 рублів. У вересні того ж року злочинці подібним чином пограбували смілянського купця Гершка Краснянського.
На початку 1899 року банда тримала в напрузі Переяславській, Смілянській та Бердичівський повіти. Кількість членів банди зросла до 14 осіб, серед яких вже були не тільки злодюжки, але й каторжани – колишні вбивці.
Вигляд на колишню тюрму в м. Переяслав (2023 р.)
А ще Хая залучила до банди своїх дітей. Яскрава й приваблива Рухля (1879 р.н.) та підліток Шльома (1886 р.н.) переважно збирали інформацію про «жирних» клієнтів, з’ясовували розклад їхнього життя, звички, місце проживання, а також возили своєю бричкою бандитів на оглядини тих об’єктів, де планувалися крадіжки.
Поки злодії промишляли по дворах єврейських родин, владці накопичували заяви від потерпілих і начебто й шукали бандитів. Проте, коли в січні 1899 року банда здійснила нічний збройний напад на Анастасію Петровську, землевласницю з Гостролуччя, то поліція невдовзі затримала трьох злочинців. Сталося це випадково.
Нічні дозорці Гостролуччя затримали рано-вранці підводу з трьома євреями, які їхали начебто на закупи зерна. Їх перевірили і відпустили. Та щойно їхня підвода виїхала з подвір’я волості, як за хвилину туди прибігли люди Петровської і розповіли про грабунок та розбійників у масках. Вартові пригадали, що на возі у «закупників» були полотняні торбинки з дірками. Одразу організували погоню й затримали підозрюваних.
Членами банди були тільки євреї, уродженці різних міст України, проте мали вони лише два притони: в Бердичеві у Башеви Магазінер і у Хаї Чорної в Переяславі. Під час розслідування з’ясувалося, що половина злочинців перебувала в розшуку у справі щодо розбійників так званої Смілянсько-Муравицької банди, і за ними вже стежили поліціянти Кам’янця-Подільського. Вони на початку лютого 1899 року й заарештували ще трьох злочинців аж у Фастові.
Решту причетних, зокрема й Хаю Чорну з двома старшими дітьми, смілянського перекупника краденого, візниць та інших також взяли під арешт і відправили у переяславську тюрму. Щоправда, 27 жовтня того ж року шестеро бандитів втекли з в’язниці, але трьох невдовзі спіймали. Досудове слідство тривало два роки, зрештою, у червні 1901 року, відбувся суд. Хаю і її подільників визнали винними у всіх злочинах, а її дітей Рухлю і Шльому та перекупника краденого виправдали завдяки вмілому захисту київського адвоката.
Здавалось би, злочинці покарані. Одні відбували покарання в камерах переяславської в’язниці, дехто пішов етапом на каторгу. Але у вересні 1902 року в Переяславі знову згадали про цю банду. Відбулось виїзне засідання Харківської судової палати з розгляду справи за обвинуваченням у недбальстві своїми службовими обов’язками начальника в’язниці Олександра Гамалія та чотирьох тюремних дозорців, яке призвело до втечі з тюрми бандитів.
Слідством було встановлено, що Олександр Гамалій та двоє дозорців за хабарі надавали привілеї шістьом членам банди. А саме: передачу заборонених речей (наприклад, буру й свердла; чорної фарби та картону, яким прикривали діру в стіні; великої кількості оцту, щоб змащувати бур, аби не скрипіла цегла під час її свердління), також були щоденні передачі арештантам гарячої їжі, відвідування дружин поза графіком і залишення їх наодинці з арештантами.
Втім вирок суду був дуже лояльним – Гамалій отримав сувору догану з занесенням до службової справи, двом дозорцям присудили побути три місяці під арештом в поліції, а ще двох виправдали.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
