Сьогодні, 14 січня, Переяславщина прощалась із захисником України Ігорем Миколайовичем Лихотою. Йому навіки тепер 49 років. Осиротіла родина. Без батька залишилось дві доньки віком 14 та 21 рік, без чоловіка – дружина, без сина доживатимуть віку батьки героя.
Загинув воїн в пору підступного руського "різдвяного перемир'я" – 7 січня, поблизу села Кліщіївка, що у Бахмутському районі, під час артилерійського обстрілу українських позицій. Відспівування героя проводилось у Борисоглібській церкві. Там уперше відтоді, як після переходу до ПЦУ почали правити службу українською, відправили чин похорону захисника України. Провести воїна в останню путь прийшло чимало людей.
Серед них дуже багато тих, хто знав Ігоря Лихоту особисто.
– Ігор – мій дальній родич, – каже переяславець Микола Дубошей. – Я його пам’ятаю з дитинства. Згодом, коли ми повиростали, і я як будівельник не раз звертався до нього за різними порадами. Він ніколи не відмовляв. Міг не лише дати гарну пораду, а й показати, як це краще зробити, напритклад, для ремонту будинку. У Ігоря були по справжньому золоті руки, щире серце і добра душа. Дуже шкода, що він так рано пішов із життя.
Світлана Аландарєва:
– Ігор був постійним клієнтом нашого магазину електротоварів. Це був прекрасний чоловік. Мені дуже його шкода, як і всіх хлопців, які загинули, захищаючи наше мирне життя.
Сусід Ігоря пан Петро:
– Як батько Ігор був золотий чоловік. Завжди із родиною, вони разом їздили по гриби, на відпочинок. Ігор ніколи не відмовляв у помочі сусідам. Турбувався про батьків. Наскільки мені відомо, вони удвох із меншим братом Олексієм через місяць після початку війни добровольцями пішли на фронт. Певний час були на кордоні із Білорусією, а потім їх перевели під Бахмут. Про зміну позиції вони повідомили лише батька та просили мамі нічого не розповідати, аби вона не хвилювалась… Дуже шкода, слів немає, аби висловити свої почуття…
Сусід Петро Павлович:
– Ми з його батьком разом працювали, моя донька навчалась разом із ним у третій школі. Гарний був хлопчина, приязний, ввічливий. Нікому й ніколи ні в чому не відмовляв. Ніяких поганих вчинків за ним не помічали. Серце розривається, так його шкода, як в принципі й всіх наших хлопців, які загинули у цій проклятій війні.
Однокласники Ігоря:
– Ви знаєте не можна виразити словами наші почуття. Ми всі за ним сумуємо та плачемо. Вибачте...
Під військовий салют та завивання сирени повітряної тривоги Ігоря Миколайовича Лихоту поховали на новому Борисівському кладовищі в Переяславі.
Щиро співчуваємо рідним і близьким у такій непоправній втраті. Світла пам’ять Герою!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
