Війна спричинила ґрунтовні зміни у всіх аспектах життя, зокрема, занятості та доходах. Частина громадян втратила роботу і була змушена шукати нове місце, частина залишилася при справі. Про джерела доходів під час війни Переяслав.City запитав у жителів Переяславщини.
Олександр Коваленко, 43 роки, місто:
– Працюю продавцем мобільної техніки та аксесуарів на ринку. Робота не важка, але й заробітна плата низька. Зараз небагато покупців приходить до нашого магазину, купляють зазвичай недорогий товар. Щоб не було так сумно працювати, я ось виходжу з магазинчику, спілкуюся з перехожими, закликаю нових покупців.
ілюстративне
Капітоліна Шевченко, 76 років, с. Ковалин:
– Я отримую пенсію 5 тис. грн, у сина з нового року – 2200 гривень. Вони йдуть на оплату інтернету, телефонів, ліки. Добре, що маємо субсидію. Ділимося зі своєї пенсії на допомогу захисникам. Я перераховувала кошти у в різні фонди та на лікування тяжкопораненим. Син недавно купив 3 кг парафіну, і ми з ним тепер робимо ще й окопні свічки. Допомагають і небайдужі люди, коли просимо скинутися на парафін – дякуємо їм. А ще я тчу крайки, на які інколи маю замовлення. Так що якось виживаємо – скромно, але не жаліємося. Сьогодні всім тяжко. А ще ж маємо в льосі багато консервації, овочі зі свого городу, фрукти із садка.
ілюстративне
Світлана Сита, 65 років, місто:
– Працюю прибиральницею в продуктовому магазинчику. Пенсія в мене мінімальна, а з такими цінами на все, як зараз, її не вистачає для нормального життя. Доводиться підробляти, щоб вистачало на комуналку та на харчі. Я живу одна, бо діти мої поїхали до Італії, живуть там вже 7 років.
ілюстративне
Алла Романенко, 52 роки, місто:
– Зараз не працюю, бо маю на вихованні семеро малолітніх дітей. Наймолодшому синочку 2 роки, а старшому 11 років. Двоє ходять у перший клас, а ті ще молодші. Такій великій родині, звісно, складно, держава платить копійчану допомогу. То ми вдома тримаємо корівку, чоловік має роботу, трохи допомагають родичі, так і виживаємо. Головне, що ми разом, дякувати Богу, все буде добре.
ілюстративне
Віталій Ющенко, 36 років, с. Циблі:
– Я працював у Борисполі, вахтовим методом – три на три доби чергував. Зарплата не дуже велика, але як для життя в селі, то нормальна. Я ж не палю цигарок і дуже сильно не вживаю алкоголь, то грошей вистачало. Але з вересня ця фірма закрилася, керівництво виплатило трохи «вихідної допомоги». Поки нову роботу не знайшов.
ілюстративне
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
