«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Наш спадок
104 роки тому ці слова урочисто пролунали в Києві, на Софійському майдані. На велелюдному зібранні зачитали Акт Злуки, яким проголошувалося єднання всіх українців як народу, як нації. А день в день роком раніше проголосили IV універсал Української Центральної Ради про самостійність України.
Часи тоді були теж непрості – на незалежність і території молодої Української Народної Республіки зазіхали вороги, не було тої самої єдності і в керівництві молодої країни. Тому УНР проіснувала недовго – до середини липня 1919 року, а юридично Акт злуки скасували 20 грудня 1919 року на засіданні уряду ЗУНР у Відні. Більшовики захопили Київ, пізніше поляки відокремили собі Холмщину, Полісся, Підляшшя, Західну Волинь, Східну Галичину, Румунія – Буковину, а Чехословаччина – Закарпаття.
Це історія і уроки, які ми погано засвоїли тоді, і які на роки лишилися недовивченими. Зараз же складаємо найжорсткіший практичний екзамен як українцям бути єднаними і єдиними.
Уперше День Соборності показово відсвяткували 1939 року в Карпатській Україні. За радянських часів цей день був під забороною. 21 січня 1990 року вперше понад мільйон людей, узявшись за руки, утворили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала яскравим символом духовної єдності народу, головною традицією цього дня.
Наші свідченя
Інна Тесленко, 52 роки, США, учасниця "живого ланцюга" єдності:
– Та довіра, відкриті усмішки і тепло долонь незнайомих, але таких рідних людей десь в районі київського мосту Патона… Це були чудові відчуття.
Парадоксально, але нинішня війна перетворила ту акцію пам‘яті на постійно діючу по всьому світу. В американській Флориді на акції Save Ukraine, у підтримку Азову, наших полонених, ветеранів, сімей вимушених переселенців поруч з нами стояли не лише українці з усіх регіонів, але й білоруси, румуни, американці, японці, колумбійці, корейці…
І це було так само щиро, довірливо і так само синергійно, як у 1990-му. І навіть більш приголомшливо. В такі моменти розумієш, наскільки потужною силою може бути злагода…
Наш внесок
За рік війни відбулася значна переоцінка, переосмислення значимості і цього свята. На Переяславщині сьогодні, звісно, не влаштовували масових акцій єднання. Тож журналісти Переяслав.City вирішили створити віртуальний ланцюжок єднання з тими земляками, кого по всьому світу «розсіяло» злим смертоносним вітром війни, хто зараз за кордоном, але думками і справами поєднаний з рідною країною. Ми записали їхні роздуми про те, що для них тепер означає цей День Соборності.
Ірина Батюк, 32 роки, США:
– Це соборність всіх земель, за які зараз точаться бої: від заходу до сходу, від півночі до півдня – всі території, які були окреслені в 1991 році. Але український народ незламаний! Єдність – це саме те слово, яке зараз характеризує Україну.
Любов Онопрієнко, 56 років, Франція:
– Ми дуже довго були неймовірно довірливими, не розуміли в своїй більшості, що нам так ніби лагідно насаджували чуже, вороже. А тепер воно он чим проростає… Це день, щоб нагадати кожному українцю, де б він не перебував зараз, що його земля і мова – це унікальний дар Божий йому, який він мусить цінувати і берегти, навчати цього наступне покоління.
Тут, на чужині, навіть російськомовні українці зараз перейшли на українську мову, об’єднуються і допомагають своїй країні вистояти цю битву зі злом. Де б ми не були – ми душею з Україною, ділом долучаємося о наближення перемоги.
Буквально вчора ми відправили вже 14 вантаж гуманітарної допомоги в різні міста України (генератори, медикаменти та інш). Французи це бачать, дуже підтримують і поважають за це наш народ, який так об’єднався, став таким соборним перед викликом ворога. Найважливішою є саме духовна єдність, бо території нічого не варті без людей, які на них живуть.
Лілія Кукса 38 років, Німеччина:
– Навіть коли росія змусила нас зі зброєю захищати нашу незалежність, коли зараз за неї воюють військові з різних куточків країни, – це ще раз демонструє важливість єдності українців. І навіть попри те, що деякі території України зараз тимчасово окуповані, вони належать Україні і будуть їй повернуті.
Ольга Кузнець, Португалія:
– Єдність сердець, зцілюючої енергії і щирої любові один до одного, а значить до нашої Батьківщини, – швидше приведе нас до перемоги над злом!
Я зараз у Португалії. Мешкаємо з чоловіком у наших друзів, які тут проживають уже 22 роки. Саме завдяки їм ми тут, бо інакше я б не згодилася виїхати, щоб мешкати ні в яких таборах чи сподіватися на допомогу як біженка. Ми, українці, тут разом працюємо онлайн, щоб мати змогу не побиратися і в своєї держави і допомагати Україні звідси. Донатити тим, кого ми знаємо, на окопні свічки дівчатам з Переяслава, знайомим чоловіка, які зараз у гарячих точках... Зараз соборність щирих українців не має кордонів.
Олена Грушецька, 54 роки, Італія:
– Вони за рідну землю, за своїх рідних готові віддати власне життя. Бо для них і Україна – понад усе! А ми звідси допомагаємо українським захисникам вистояти і вціліти у цій битві. Як волонтери підтримуємо їх ще з 2014 року. І нас не розділяють відстані, тому ми – непереможні!
Наше сьогодення
Сьогодні керівництво міської ради та депутати поклали квіти до пам'ятника Героям АТО та до памятного хреста героям Небесної Сотні. Також у переддень на Переяславщині відбулося кілька патріотичних та офіційних заходів.
20 січня в сесійній залі міської ради пройшли урочистості, присвячені Дню Соборності України. Присутніх привітали Вячеслав Саулко та ректор університету Віталій Коцур. Він презентував новий унікальний проєкт інформаційного агентства Міністерства оборони України “Армія Inform” про коротку історію збройних конфліктів з росією – “30 війн із Zаклятим сусідом”.
Юні джури на заході спілкувалися, дивилися фільм і наприкінці зробили обереги воїнам
21 січня відбулося зібрання джурів переяславських гімназій №1 та №2. Молодь, зокрема, подивилася документільну стрічку "Хто ми? Психоаналіз українців" Олександра Ткачука про колективні психотравми українців, як їх позбутись та стати успішною нацією. І це попри те, що ми ніяк не можемо позбутися того негативного шлейфу минулого, яке не дає нам змоги вийти на новий рівень суспільного і державного розвитку. Підлітки також обговорювали, що для українців означає соборність. Насамкінець разом із учителькою Людмилою Абромантовою виготовили обереги для захисників, вкладаючи в них усю свою щирість та бажання перемоги.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
