Сьогодні, 6 березня, у Переяславі в останню путь провели Євгенія Дубика, воїна Збройних Сил України, який трагічно загинув у автокатастрофі. Спогадами про нього з Переяслав.City поділилися друзі та товариші по військовій службі.
Євгеній Дубик народився і виріс у Переяславі, навчався у четвертій школі. Усього кілька днів він не дожив до свого дня народження — 9 березня йому б виповнилося 36 років. Чоловік не встиг створити сім'ю і народити дітей. У матері він був єдиним сином. Друзі згадують Женю щирим, добродушним хлопцем, душею компанії. Найбільшим захопленням для нього з дитинства був спорт.
— Ми дружили з 15 років, познайомилися в спортзалі, тренувалися разом, — розповів Денис Удод. — Найкращі спогади про бурхливі юнацькі роки пов'язані з Женею. Він вмів зібрати навколо себе таких людей, як сам — веселих та життєрадісних. Він цінував життя, ловив його яскраві моменти. Працював в охороні, навіть навчався на професійного тілоохоронця. А на початку повномасштабної війни одним із перших пішов добровольцем.
Євгеній Дубик був призваний на службу 21 квітня 2022 року. Служив у складі 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила майстром ремонтного відділення бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 3-го самохідно-артилерійського дивізіону.
— Євгеній був відмінним військовослужбовцем, — розповів заступник командира дивізіону майор Олексій Заєць. — Енергійний, бадьорий духом. Усіх навколо, навіть молодших хлопців з підрозділу, він надихав займатися спортом. Завжди з теплом згадував рідних — батьків і двоюрідну сестру.
Майже рік військовий обороняв країну від ворога, побував у Добропільському районі на Донеччині. Але життя його обірвалося від нещасного випадку на рідній Переяславщині. 3 березня близько 19.00 поблизу села Пристроми сталася ДТП – лобове зіткнення легкового автомобіля ВАЗ та мікроавтобуса. Від отриманих множинних переломів кісток та втрати крові Євгеній Дубик загинув на місці. Другого водія госпіталізували з численними травмами.
— Євгеній знав, що немає важливішого обов'язку для чоловіка, ніж захищати цінності своєї країни. Господь зберіг його там, на фронті, але його життя трагічно обірвалося через нещасний випадок. У нього було дуже багато друзів, його любили й поважали у підрозділі. І він став прикладом для кожного чоловіка, бо добровільно пішов захищати країну, — сказав на церемонії прощання капелан Дмитро Волошин.
Поминальне богослужіння за упокій душі воїна відбулося у Володимирському храмі. Захисника поховали під прощальні звуки військового салюту на кладовищі у мікрорайоні Підварки.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
