Подружжя Ходаківських – відомі підприємці на Переяславщині. Близько 20 років успішно працюють їхні продуктові магазини, а ще Юрій та Катерина надають послуги «кейтерингу» – займаються приготуванням смачної домашньої їжі, доставкою, сервіруванням та повним обслуговуванням. Нещодавно у меню з’явилися страви приготовані у печі.
Готувати у печі навчила мама
Більше п’яти років тому Ходаківські заснували сервіс кейтерингових послуг, який назвали на честь доньки Яни та сина Тараса – «ЯнТар». Багато переяславців вже замовляли їхні страви для банкетів, фуршетів, пікніків, обідів і оцінили високу якість, вишукане сервірування та професійне обслуговування. Всі страви Катерина готує власноруч прямо у себе вдома.
А нещодавно господарі обладнали у будинку справжню українську піч. Тепер Катерина поєднує старовинний спосіб приготування своїх коронних страв на живому вогні, як навчила її мама, з оригінальною сучасною подачею.
– Цей будинок мій батько звів ще у 1996 році, – розповідає Юрій Ходаківський (48 років). – Він і заклав піч у підвальному приміщенні. Але вона лишилась недобудованою і з часом взагалі «розлізлась», так ми нею й не користувались. Хоча грубу топили регулярно. А навесні минулого року син подав ідею обладнати піч – всі розуміли, що зима під час війни може бути дуже складною. Цеглу придбали у знайомих, плитку знайшли у місцевому «Технобуді». Запросили пічника, всю роботу він виконав сумлінно і якісно десь за два місяці, але піч повинна сама добре просохнути. Ну а в процесі будівництва ми вже розуміли, що не тільки грітимемось біля печі, а й готуватимемо в ній.
Багато замовників віддають перевагу стравам із печі, каже господиня
– Моя мама неймовірно смачно готує, я з дитинства вчилася у неї. Вдома у Хоцьках у нас була і досі є піч, тому, як готувати в ній, я знаю. Процес приготування їжі в печі через підготовку займає дещо більше часу, ніж у газовій плиті, але готується страва швидше і виходить значно смачнішою, – розповідає Катерина Ходаківська (44 роки). Тим часом чоловік дістає з печі томлені голубці в чавунному казані, тушковану картоплю з грибами та смаженого коропа. Аромат наваристих страв дійсно унікальний, і на вигляд вони дуже апетитні.
Годували і Порошенко, і Зеленського
Вперше господиня випробувала свою піч у жовтні, на день народження сина, а зараз вже має постійних клієнтів, які замовляють винятково страви з печі. Посуд для приготування вона намагається купувати не в магазині, а перевірений часом, у людей. Перш ніж ставити у піч, страву доводить до кипіння на добудованій до печі домашній плиті.
Катерина каже, що для своїх страв використовує лише місцеві продукти і продукти з власного господарства, яке доглядають батьки: м’ясо, молоко, сир, яйця, олію, овочі та фрукти. Мама ще у дитинстві прищепила їй любов до кулінарії, але після закінчення школи жінка обрала навчання медицині й п’ятнадцять років пропрацювала медсестрою у лікарні. Разом з тим і в будні, і на свята балувала смачненьким рідних та друзів. Саме вони наштовхнули Катерину почати готувати на замовлення.
Юрій Іванович уміло вправляється біля оновленої печі, з неї страви – смакота!
– Друзі й куми просили мене приготувати для них меню на день народження чи просто страви для пікніку на природі. Далі спрацювало сарафанне радіо, і почали звертатися люди за рекомендаціями. Кілька разів довелося накривати стіл для різних поважних делегацій, які у справах приїздили до нашого міста. Найбільше запам’яталось замовлення на 500 осіб, коли в Переяславі відбувався з’їзд педагогів, приїздила Марина Порошенко. Тоді готувала комплексні обіди для двадцяти осіб і фуршет для решти. Підготовка зайняла дві доби поспіль. Так, без перерви на сон, – усміхається Катерина.
Стравами від Катерини Ходаківської смакував навіть президент Володимир Зеленський під час візиту до Переяслава у грудні 2022 року та перші особи держави.
– За кілька днів до візиту Зеленського у Переяслав, до нас звернулися з університету, куди він мав приїхати із делегацією, з проханням приготуватиобід орієнтовно на 30-40 осіб. Оскільки я вже раніше готувала для політиків, чиновників, артистів, всю цю «кухню» знала. Напередодні приїхала санстанція, ретельно перевірили всі інгредієнти. Якщо я печу пиріжок, то у мене і на вишню, і на борошно, і на яйце є сертифікат, і на кожен продукт – так само у нас в магазинах, тому це не проблема.
А за кілька годин до обіду людина з персоналу від їхньої делегації покуштувала кожну страву, мабуть, пересвідчитися, що все гаразд. Обслуговуючий персонал у них був свій, з Зеленським ми не перетиналися і вражень про обід не дізнались, але порожній посуд після обіду – найкращий комплімент для кухаря, – усміхається Катерина. – Меню я складала сама – нам вже довіряють, воно було традиційним: голубці, реберця, котлети «по-київськи», відбивні, риба, тушкована картопля, салати, багато налисників – це моя «фішка», їх у мене до 20 видів.
Подача страв, як на Кіпрі
Господиня каже, що постійно працює над вдосконаленням меню, додає в нього нові страви. Подруги, які живуть за кордоном – на Кіпрі, у Франції, Англії, Німеччині, знаючи про її захоплення, фотографують страви місцевої кухні або меню тамтешніх ресторанів. Катя черпає з них натхнення для нових рецептів або ідеї для оригінальної подачі.
Навіть зараз, під час війни, кількість клієнтів не зменшилась. Попри те, що кулінарія – найбільша любов і задоволення для Катерини, іноді вона змушена відмовлятися від замовлень.
– Не так важко приготувати страви, як потім помити, прибрати все. А ще ж працюємо в магазинах, допомагаємо батькам по господарству. Якщо приймаю замовлення, то готую здебільшого навіть не напередодні, а вночі, щоб зранку віддати людям все свіже.
Вісімнадцять страв подали за дві години
За ошатно вбраним столом гостинне подружжя згадує історію свого знайомства – Юрій та Катерина зустрілися під час прогулянки в музеї просто неба, а цього року відзначатимуть «срібне» весілля. У любові й злагоді вони виховали доньку та сина – 17-річний Тарас навчається у випускному класі, 23-річна Яна вийшла заміж і подарувала батькам онучка Андрія, незабаром йому виповниться два роки. Обоє дітей успадкували від мами кулінарний талант і активно долучаються до сімейної справи.
– Якось у нас стався форс-мажор, – згадує Катерина. – Замовили нам поминальний обід, а я випадково сплутала дати. Спокійно готуюсь, мовби на завтра, потихеньку поставила м’ясо на капусняк, тісто замісила на пиріжки, зварила овочі для салату. Як раптом приїжджають люди, і я розумію, що мала віддати їм замовлення сьогодні. Попросила у них дві години. Син став різати салат, подруга ліпила пиріжки, я взялася за капусняк, тільки замість картоплі затіяла плов, щоб швидше. Так, за дві години ми приготували 18 страв. Замовники були вражені, але дуже задоволені, потім зверталися ще.
Донька Яна дбає про сервірування та красиву подачу страв до столуФото: з сімейного архіву
Юрій каже, що найбільше з кулінарних витворів дружини полюбляє тушковану картоплю. Він повсякчас підтримує Катю у її улюбленій справі, а вона – його опора у підприємницькій діяльності. Вони разом опікуються магазинами і їздять по товар. Перший продуктовий магазин вони відкрили у 2002 році. Зараз мають три крамниці – в мікрорайоні Підварки, в районі «літака» та магазин «У тещі» в Хоцьках.
«Катю, а ти нам хліба завтра привезеш?»
Коли почалась повномасштабна війна, і через проблеми з логістикою всі магазини спорожніли, Ходаківські одні з перших поїхали до Києва по товари, щоб забезпечити продуктами своїх покупців.
– Тоді, в кінці лютого, їхати в Київ було тривожно, майже щодня місто обстрілювали. Продавці панікували. Я сказав: «Сьогодні закриємось ми, завтра – аптека, післязавтра – заправка, і що ми робитимемо?» О шостій ранку їхали по хліб на наш переяславський хлібозавод, розвозили по магазинах і прямували до Києва. Продуктів на складах видавали обмежену кількість, ми ділили їх потрошку між магазинами, крупи продавали по кілограму, – згадує Юрій.
Син Юрія та Катерини Тарас теж долучається до сімейної справи
– У нас не було навіть думки виїжджати кудись із Переяслава. Ми не могли покинути батьків, нашу справу. Коли вперше після початку війни привезла у Хоцьки хліб, старенька бабуся підійшла і спитала: «Катю, а ти нам завтра хліб привезеш?», – від цих спогадів на очах Катерини з’явилися сльози. – До магазину стояла черга кілька сотень чоловік, люди сходилися з усього села. Потім фірми, з якими співпрацюємо, передавали продукти для військових: газовану воду, морозиво, ми розвозили їх по блокпостах. Гуманітарну допомогу возили і в інші населені пункти, аж на Сумщину.
Юрій Ходаківський з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста у складі тероборони. Катя готувала їжу і привозила бійцям на блокпости. Попри щоденну зайнятість, він і досі виходить на чергування і разом з іншими добровольцями патрулює вулиці міста як вдень, так і вночі. А після складного робочого дня поспішає додому, де його чекає кохана дружина і прямо з вулиці доноситься смачний запах улюблених домашніх страв, приготовлених з любов’ю.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
