Сьогодні, 16 березня, Переяслав на колінах прощався із своїм героєм-захисником 34-річним Русланом ДОБРОСКОКОМ, командиром третього стрілецького відділення. Хлопець загинув 10 березня під час мінометного обстрілу в селі Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.
Багато переяславців прийшло до храму Воскресіння Христового провести воїна в останню путь. Труна із тілом героя була вся у квітах, які принесли люди на прощання. Поминальну службу провели священники ПЦУ в на чолі із благочинним Переяславщини Іваном Бобітком.
На прощальному фото, яке в траурній церемонії ніс його друг Валерій, Руслан щиро усміхається. Бо саме так він прожив короткий відрізок земного шляху, і так пішов в інший світ заради України і тих, кого любив.
На прощання з ним прийшло дуже багато друзів, однокласників і тих, хто просто колись бачився з ним, і хто раніше його не знав. Бо для кожного жителя громади, який нині спить у своєму теплому ліжку, ходить щодня на роботу, гуляє спокійно містом на вихідні – то є обов’язок прийти і вклонитися, віддати останню шану воїну, який заплатив за це все своїм життям.
Ті, хто прийшов на прощання з Русланом Доброскоком, як один згадували його насамперед як життєрадісного і добродушного хлопця. Неспроста його називали Добриком.
Світлана: – Особисто я Руслана не знала, але коли про його загибель прочитала у фейсбуці пост Світлани Шевченко, то всю ніч не спала, переживала за наших хлопців, які там захищають нас із вами. Не прийти я не могла. Він віддав своє життя, то я хоч проведу його в останню путь.
Яна: – Руслан – брат моєї найкращої подруги. Він мені запам’ятався доброю, чуйною людиною. Я знаю, що він відразу після Майдану пішов на фронт добровольцем. Пройшов дуже багато гарячих точок. А ця стала останньою…
Наталя: – Руслана я знала через свого чоловіка Дмитра, який зараз воює під Бахмутом. Руслан і Діма познайомились в 2014 році, обоє були у «Правому секторі», обидва з Майдану пішли захищати Україну на східних її рубежах. Руслана я знала як веселу та добру людину. Дуже жаль, що молоді хлопці так рано йдуть із життя.
Галина Дмитрівна: – Він неодноразово був у моєму домі, приходив у гості до сина. Був дуже хорошою людиною. Дуже боляче, що він загинув.
Наталя: – Руслана знаю з дитинства, ми виросли на одному кутку. Я на рік за нього менша: він народився у січні, а я у листопаді, але різниця у віці ніяк не давалась взнаки при спілкуванні. Він завжди усміхався. Чудова, світла людина від нас пішла.
Побратим Руслана «Комаха»: – Добрий хлопець, справжній воїн та гарний товариш. Я познайомився з ним у перші повномасштабного вторгнення. Ми захищали з ним разом Київ. Потім наші шляхи розійшлися. Випадково зустрілись під Кам’янкою, і раділи, немов зустріли рідню. Важко, дуже важко на душі…
Побратим «Фара»: – Я особисто Руслана не знав. Не довелося десь пересіктися. Але кожна така втрата для нас така ж болюча, як би то був і близький товариш. До загибелі найкращих наших хлопців не можна звикнути, сприймати інакше, без болю. В мене була змога приїхати сюди і віддати йому останню честь. Іде війна, ніхто з нас не знає, що буде завтра…
Товариш Віктор: – Я із Русланом однолітка, поки були молодшими, то разом ходили гуляти. Останній раз живим я його бачив, мабуть, рік тому, коли він приїздив додому на ротацію. Сьогодні із друзями прийшов провести його в останню путь.
Товариш Артем: – Я разом із ним проходив вишкіл у «Правому Секторі». Таких людей як Руслан дуже мало. Він був веселим, дружелюбним. У 2014 році пішов добровольцем на фронт захищати Україну. Воював у 8-му батальйоні. Отримав поранення і його демобілізували. А ось після 24 лютого минулого року він знову взяв до рук зброю та став на захист Батьківщини.
Побратим Валерій: – Ми з ним пішли на війну іще в 2014 році. І пробули там разом до 2018 року. Пройшли багато гарячих точок: Піски, аеропорт. Разом під Пісками отримали контузію та невеличкі осколочні поранення. Потім наші дороги розійшлися: він залишився в добровольчому корпусі, а я пішов у ЗСУ. Руслан взагалі був людиною-позитивом, завжди всіх підбадьорював, жартував. Казав, щоб не хвилювались бо все буде добре…
Поховали воїна Руслана Доброскока на Андрушівському цвинтарі з усіма почестями під військовий салют.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
