6 квітня у Переяславі відбулася знакова літературна подія – зустріч з провідним українським поетом та прозаїком сучасності Юрієм Андруховичем. Письменник розповів, як для нього минув рік великої війни, чи можна в Україні заробляти творчістю та якою буде його нова книга. На заході побувала журналістка Переяслав.City.
Юрій Андрухович завітав до Університету Григорія Сковороди у Переяславі в рамках проєкту "Відкритий університет". Перемовини про його візит вели більше трьох років: спочатку на заваді стала пандемія коронавірусу, потім початок повномасштабної війни.
Ректор Віталій Коцур провів для довгоочікуваного гостя екскурсію університетом. У конференц-залі імені Василя Сухомлинського тим часом зібралися студенти, викладачі та поціновувачі сучасної української літератури. Свою вітальну промову письменник розпочав із вражень від навчального закладу та спогадів про свої студентські роки:
– У вас чудовий університет. Я заздрю швидше не тим, хто в ньому викладає, а тим, хто в ньому навчається. Університети стають чимось іншим, ніж були за часів мого студентства. Я свого часу свідомо оминув Львівський університет: мене чомусь лякав факультет української філології, на який мені радили вступати знайомі, і обрав інженерно-технічний заклад у Львові. Тоді він називався Український поліграфічний інститут, сьогодні це Українська академія друкарства. Мушу сказати, що я не помилився з вибором, але після екскурсії у вашій альма-матер, якби я повернувся в ті часи, я, напевно, обрав би ваш університет.
"Я розумів, що цю гібридну війну москва зрештою перетворить у повномасштабну"
Відповідаючи на питання слухачів, Юрій Андрухович розповів про те, як для нього почалася повномасштабна війна і як події останніх років змінили українське суспільство.
– Переломним моментом став Євромайдан. Перемога українського суспільства позбавила від імовірної диктатури, повністю контрольованої з москви. Якби Євромайдан програв, ми б зараз мали в себе значно гіршу білорусь. Майдан дозволив суспільству будувати демократичне майбутнє. Я розумів, що це дратуватиме нашого ворога, і що цю гібридну війну москва зрештою перетворить у повномасштабну, велику війну.
Ті дні письменник пам'ятає в найменших деталях. Вони минали у постійних телефонних розмовах із журналістами закордонних видань.
– Вони (ЗМІ – авт.) бачили, до чого все йде, і їх цікавила актуальна ситуація. 23 лютого близько 13-ї в інтерв'ю швейцарському радіо я наївно припустив: "Ви знаєте, я очікував початку війни цієї ночі, у колишній день радянської армії. Але не трапилося, і я вже починаю думати, може, плани змінилися?"
Я переконував зарубіжну аудиторію, що росії не минеться ця жахлива авантюра, в яку вона влізе, і стане для неї початком кінця. Мене чемно вислуховували, але не дуже вірили в здатність України захищатися. Їм довелося повірити трохи пізніше. Я живу в Івано-Франківську. 24 лютого близько шостої ранку прокинувся від звуків вибухів: ракети прилетіли в аеродром. Я побачив з вікна, як половину неба застелив чорний дим. Той чорний дим увійшов у мене, і він дотепер в мені. Так почалася нова реальність, – згадав письменник.
Дим від ракетного удару ще не розтав, а до Андруховича вже зателефонували журналісти з Тайваню. Упродовж перших місяців Юрій Андрухович інтенсивно працював з медіа, давав по кілька інтерв'ю щодня. Написання нової книги, розпочате у 2021 році, він поставив на паузу. Не через паніку чи стрес: фізично на це не було часу, треба було займатися іншим, каже автор.
– Я свідомо уявив себе пропагандистом. У перші дні митці Івано-Франківська збиралися в театрі, вирішили створювати якийсь інформаційний продукт, який зможемо використовувати. Композитор Роман Григорів сказав: "Я відтепер більше не композитор, я створюю пропаганду музичними засобами". До письменництва я повернувся тільки влітку.
Головним героєм майбутньої книги Андруховича вперше буде дитина
Письменник розповів про майбутню книгу. Він ще не впевнений щодо форми – це буде збірка оповідань чи роман. Назви твору теж поки що немає. За кілька днів до повномасштабного вторгнення, 20 лютого, письменник завершив перший розділ. Наразі готово п'ять, поділився він.
– Вперше в центрі історії буде дитина – хлопчик років 11-12. Це такий стрибок в початок 70-х, коли я був такого ж віку. Іноді я публічно читаю уривки з майбутньої книжки, але потім повертаюся до тексту, щось виправляю. Тому я вирішив не показувати до виходу. Маю надію, що допищу до кінця року. Первісний задум під дією війни, страхів, жахів дуже змінився. У книгу теж прийшла війна, – зазначив прозаїк.
"Якщо ви чуєте, що книжкова галузь померла, не вірте"
Одне з запитань від слухачів стосувалося заробітків письменників. Чи можливо в Україні заробляти на видавництві книжок?
– Я став свідком того, як у 90-х суспільство було байдуже до української літератури і як складно було вижити письменникам, тим паче з видавництва. Нині я бачу, що з'явився тренд не тільки на читання сучасної української літератури, а й на купування книжок. Це більшою мірою тішить видавців, які є власниками накладів. Автори отримують від видавця гонорар за зданий рукопис, а потім вже відсоток від продажу книжок. Але і цей відсоток останніми роками мене приємно вражає, випливають великі цифри книжкового продажу. І війна цього не зламала. Тому, якщо ви чуєте, що книжкова галузь померла внаслідок війни, не вірте, бо все дуже оптимістично виглядає, – сказав Юрій Андрухович.
Серед сучасних українських письменників, твори яких радить почитати, Андрухович відзначив Сергія Жадана, Андрія Любку та Софію Андрухович.
– Я завжди не дуже зручно почуваюся, коли згадую свою дочку, але вважаю, що Софія Андрухович – дуже сильна і важлива письменниця для сучасного літературного процесу.
На прохання слухачів письменник прочитав кілька своїх віршів та уривків із прозових творів. А наприкінці зустрічі залюбки сфотографувався з прихильниками і підписав книги.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
