6 квітня у Переяславі на сцені другого корпусу центру культури та мистецтв з прем’єрною постановкою виступив народний аматорський театр «Світоч» Світанківського будинку культури Циблівської ТГ.
Талановито зіграна «Безталанна» за мотивами п’єси Івана Карпенка-Карого, мабуть, не розчарувала жодного глядача. Для шанувальників театрального мистецтва загалом, і саме цього колективу зокрема, – це був вечір душевного зцілення, розради і водночас повне занурення у наше українське: літературу, історію, драматизм соціального буття сільської родини. А передовсім це – любовний трикутник – тема вічна, як і самі почуття, це те, що близьке і відгукується в душі кожному сучасному глядачеві.
Сцени з вистави. У ролях Ольга Хаба та Віктор Салтиков (Гнат)
– Нам особливо радісно було повернутися на нашу улюблену сцену вже колишнього районного будинку культури. Ми тут виступали упродовж 16 років! Щороку готували нові постановки. Тому особливо приємно, що ні сцена, ні наші переяславські глядачі нас не забули, а щиро підтримали своєю позитивною енергетикою і вдячними оваціями, – зауважує після вистави режисерка і водночас провідна акторка театру Наталія Філімончук.
Віддати належне треба насамперед режисурі цієї постановки. Бо ж аматорам так майстерно в півторагодинну гру вдалося спресувати і цілісність історії, і динаміку сюжетної лінії, і зберегти найколоритніші сцени п’єси, що це на рівні професійної роботи. До того ж, підготовленої усього за місяць репетицій. Тому вся вистава відбулася, як на одному подиху.
Глядачі спочатку переймалися і співчували красуні Варці (Олена Дзюбенко), яку кинув збурений ревнощами Гнат (Віктор Салтиков). Зопалу одружився з лагідною та доброю Софією (Ольга Хаба), яку спочатку нібито й любив та жалував. І це щастя променило зі сцени, глядачі тішилися такими моментами. А потім і їхні емоції змінювалися настільки, як розвивалися характери і динаміка почуттів та стосунків головних героїв. Адже, як стало очевидним потім, Гнат вчасно не розібрався у своїх почуттях. Перше кохання і жіночі Варчині чари таки здолали шлюбні обіцянки чоловіка, а зрештою, зруйнували і життя головних героїв.«Тепер у мене дві душі, і обидві болять» – з болем каже головний герой.
Неймовірного колориту сільської буденності і деякої гротескності виставі надавала неперевершена гра Наталії Філімончук у ролі матері сімейства Ганни. Її експресія, вибуховий темперамент, словесна палітра і лайок, і приказок, і мовної культури в цілому – то окреме задоволення, особливо для тих, хто цінує українську комедію. Натомість Олександр Петрашенко в ролі Софіїного батька Івана – грав як балансир, противага жіночому лементу і гвалту своїми розміреними, а між тим сповненими особливого гумору діалогами. І дуже важливі людяні акценти в усій цій бурхливій течії драматичних «поєдинків» розставляла Параска у виконанні Ольги Салтикової з її особливою манерою гри і чудовим емоційним посилом.
Наталія Філімончук, як керівниця театру зізнається, що хвилювалася, втім, як і завжди це буває в артистів. Та цього разу це ж була не тільки прем’єра нової драматичної постановки, а ще й дебют у складі їхнього театру в ролі головного героя Гната колеги з Хоцьківського будинку культури Віктора Салтикова. Разом із дружиною Ольгою вони дуже вдало поповнили склад їхньої театральної трупи.
Тут пану Віктору став у пригоді його артистичний і музичний досвід, уміння триматися на сцені (і вона справді вдячно прийняла його як актора!) та тримати глядача в емоційному діалозі з акторами. Він насправді став центром тяжіння і уваги, і гри, і взаємодії всього, що відбувалося на сцені.
Із кожним наступним діалогом, монологом, з кожною новою сценою актори нарощували експресивний накал почуттів, які водночас переживала і публіка в залі. Співчуття і злість, радість і гумор – вирувало іще багато інших емоцій, які актори дуже майстерно нанизували з кожною сценою на ту саму нитку любовної інтриги і драми.
І це відбувалося так, що давно вже відомий і навіть бачений сюжет найпопулярнішої вистави, здавалося, може закінчитися несподівано, якось інакше. Актори «Світоча» зуміли так передати настрої і характери своїх героїв, що складалося враження, ніби на сцені розгортаєтеся зовсім інша драма почуттів і взаємин.
Для повноти сценічних образів та осучаснення постановки було якісно підібрано музично-звуковий супровід (Валентина Коваленко, худодній керівник Світанківського БК). Суфлери Наталія Горб та Ольга Гнатенко допомогли акторам витримати всю гру на високій ноті, без збоїв і затримок з текстами.
Словом, складно в репортажі описати ті позитивні відчуття, якими можна наповнитися й оновитися після перегляду вистави світанківського театру «Світоч». Тому просто порада: буде можливість, неодмінно сходіть на цю виставу. До того ж, актори її дарують глядачам безкоштовно, навзаєм розраховують на благодійні пожертви, які аматори спрямовують на свою волонтерську допомогу ЗСУ.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
