У Переяславі попрощалися зі стрільцем-снайпером Дмитром Сіриком, який загинув на війні з російськими окупантами. Він багато років працював радіоведучим, а в березні 2022-го пішов до лав ЗСУ. Спогадами про героя близькі поділилися з Переяслав.City.
Дмитро Сірик загинув 20 квітня під час мінометного-артилерійського обстрілу в районі міста Авдіївка Донецької області. Йому було 36 років. Він служив стрільцем-снайпером першого механізованого взводу другого механізованого батальйону.
На прощання з захисником прийшли представники влади міста
Опівдні 28 квітня вшанувати пам’ять героя біля Святоєфремівського храму в Переяславі зібралися його рідні, друзі, військові, представники 1-ого відділу Бориспільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівництво громади.
Жителів Переяслава на прощанні було небагато. Дмитро Сірик був родом із Сєвєродонецька. Звідти у перші дні повномасштабної війни евакуював родину на Івано-Франківщину. Там у березні 2022 року отримав повістку і став до лав ЗСУ. А за кілька місяців його наречена Маргарита, син Данило та батьки переїхали до Переяслава, де живуть їхні свати. Для близьких Дмитра Переяслав став прихистком, а герой знайшов тут вічний спочинок.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Єфремівському храмі
Колега і близька подруга Дмитра, ведуча Українського Радіо Вікторія Марченко приїхала попрощатися з загиблим військовим із Львівської області, куди перебралася з Сєвєродонецька відразу після повномасштабного вторгнення. Разом вони працювали більше десяти років.
Для Вікторії Марченко Дмитро Сірик був колегою і близьким другом
— На радіо "Пульс" Діма прийшов у 2009 році, тоді команда працювала в Луганську. Це була обласна телерадіокомпанія, яка згодом стала суспільним мовником і підпорядкувалась Суспільне Донбас. Зауважу, що радіостанція заснована більше 20 років тому і завжди була україномовною, а з 2014-го в ефірі перестали з'являтися і пісні російською.
Тоді ж, після окупації Луганська, команда переїхала до міста Сєвєродонецьк, на батьківщину Діми. Незадовго до початку тих подій він звільнився і повернувся до свого міста. Коли ми зателефонували йому і запропонували відновлювати мовлення нашої радіостанції, він відразу погодився. Обіймав посаду музичного редактора і ведучого ефіру. Він дуже любив музику і в своїй авторській програмі "Перемотка" популяризував український продукт.
Він вкладав у роботу всю душу. Був різносторонньою особистістю, з ним можна було говорити про все. Для інтелектуальної гри "Квіз" ми створили команду — три журналістки і Діма, наш капітан. Назвалися "Три радіоінспекторки та Лопата". Іван Лопата — це був його псевдонім у радіоефірі. Досі не знаю, чому так, але Діма мав відмінне почуття гумору, — згадує Вікторія, сумно усміхаючись і втираючи сльози. — На нього завжди можна було покластися. Він зовні такий високий, кремезний, брутальний, з бородою, а душею дуже добрий і чуйний.
З сином-героєм прощається батько
Сім'я була великою цінністю у його житті. Сину Дані від першого шлюбу вже років шістнадцять, тато для нього був взірцем, часто брав із собою на роботу. А наречена Діми Маргарита теж працювала з нами в команді. Згодом вони зрозуміли, що кохають одне одного.
Коли Маргарита повідомила мені про загибель Діми, я не могла в це повірити. На похорон приїхала ще з двома колегами. Мій чоловік близько дружив з Дімою, але зараз він теж служить в Збройних Силах, тому не зміг бути тут.
Радіо "Пульс" поки що призупинило мовлення. Діма мріяв повернутися і у звільненому Сєверодонецьку знову вийти в ефір українською мовою. Ми з чоловіком вважаємо, що одна з вулиць міста має називатися на честь Дмитра Сірика, — зазначила Вікторія Марченко.
Дмитра Сірика поховали на Ярмарковому кладовищі. Державний Прапор, що вкривав домовину захисника, передали його батькам. Над могилою загиблого героя пролунав військовий почесний салют.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
