Сьогодні, 2 травня, відбулося поховання загиблого на війні захисника України з Переяслава ВОРОНЕЦЬКОГО Руслана Івановича. Рідна земля нарешті прийняла стражденне тіло свого Героя, якому було всього 33 роки, повідомляє Переяслав. City з місця події.
Руслан Воронецький народився 30 червня 1989 року. Учасник АТО з 2014 року, невдовзі підписав контракт. У Збройних силах України на момент повномасштабного вторгнення росії служив як кадровий військовий у складі 24-ої механізованої бригади.
Старший солдат ЗСУ Руслан Воронецький отримав поранення, несумісні з життям, 5 грудня 2022 року. Це сталося під час зіткнення з ворогом внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Опитне Бахмутського району, повідомили у І відділі Бориспільського РТЦК та СП.
Про загибель Руслана стало відомо 9 грудня. Але всі ці довгі і тяжкі п'ять місяців мама Тетяна Іванівна Воронецька не могла попрощатися зі своїм сином. Він загинув у районі щільного обстрілу ворога, тож доки побратими знайшли й евакуювали загиблого, його вже не можна було впізнати на вигляд.
Тіло воїна офіційно вважалося невпізнаним і його доправили до моргу в місто Дніпро на дослідження в лабораторії зразків ДНК. Необхідні були зразки і рідних для порівняння. Це тривала процедура, і черга. Тож як тільки експертиза нарешті підтвердила, що загиблий – це Руслан Воронецький, стало можливим привезти його останки в рідне місто і з почестями провести в останню путь як Героя.
Мама Тетяна Іванівна п'ять місяців чекала тіло свого сина, щоб поховати
Втім ці похорони були малолюдними. Така була воля матері.
– Після стількох місяців чекання в мене вже немає сили на всі ці церемонії, – так пояснила нам своє рішення Тетяна Іванівна. – Ви знаєте, як воно – ждать?... Я стільки сліз виплакала, що вже й не сказати. Ви думаєте, як мені, матері, оце переживати? Хочу вже спокійно провести дитину... Мій синочок був таким хорошим. У другій школі вчився, музичну школу закінчив, на баяні грав... У Руслана є родичі, приїдуть усі вже на дев'ятини, бо сьогодні не встигли, війна... Я сьогодні столик біля дому накрию, пом'янемо синочка з сусідами. Піду його фуражечку заберу додому...
Руслан Воронецький у СЗУ служив за контрактом як кадровий військовий
– Дуже важливо, щоб кожна людина, яка живе в цьому місті, в цій громаді, в країні, розуміла, що це прощання не просто з чоловіком, земний шлях якого закінчився. Він віддав своє життя завчасно, аби ми могли тут ходити спокійно, жити, насолоджуватися кожним днем. І то має бути великим моральним обов'язком кожного з нас віддати шану Героям, дякувати загиблим воїнам щоденно, бо без їхньої самопожертви не було б такого спокою і в нашому місті.
Тож шануйте і пам'ять воїнів, і будьте вдячні їхнім батькам, рідним, які з цим непоправним великим горем залишатимуться до останнього, – закликав у промові настоятель Свято-Єфремівського храму, де відспівали зранку воїна, отець Дмитро Волошин.
Прощальну промову виголосив і міський голова Вячеслав Саулко. Останній салют воїну віддали автоматним трикратним залпом, жовто-блакитне знамено, яким накрита була домовина воїна, представник І відділу Бориспільського РТЦК та СП передав мамі.
Володимир Мамітько передає матері прапор, як символ вдячності держави за сина-Героя
Вічний спочинок воїн Руслан Воронецький має тепер на рідній землі, його поховали в Переяславі на цвинтарі в мікрорайоні Підварки.
Вічна пам'ять Захиснику!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
