Все село Циблі сьогодні, 12 травня, вийшло віддати шану загиблому на Донеччині Дмитру Тимченку, який рік тому пішов боронити Україну добровольцем.
Дмитро Тимченко народився 9 січня 1991 року в Циблях, там виріс і закінчив місцеву школу. Його батько Віктор родом із Вінинець, мати Надія — з Лецьок. Дмитро виріс у багатодітній родині — з трьома братами та двома сестрами.
До війни він кілька років жив у с. Щасливе, працював на металобазі фуксистом — водієм перевантажувача металобрухту, розповів його колишній колега Микола Вороньок. А на початку повномасштабного вторгнення повернувся у Циблі й долучився до складу місцевого ДТФГ, розповів Переяслав.City голова Циблівської громади Олександр Палагута.
— Дмитро був доброю, порядною людиною. Справедливою і прямолінійною — завжди казав правду, як думає. Спочатку він був у складі ДФТГ, а у травні пішов добровольцем до військкомату.
18 травня 2022 року Дмитро Тимченко був мобілізований першим відділом Бориспільського РТЦК та СП. Служив у третій штурмовій бригаді такелажником евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону.
Боєць опинився в одній із найзапекліших точок боротьби — під Краматорськом Донецької області. Поліг у бою 3 травня в районі села Яблунівка.
Прощання провели спочатку в Переяславі — у дзвіниці Вознесенського собору відслужили заупокійну службу, а потім попрощалися й на малій Батьківщині у Циблях. Провести захисника в останній земний шлях до його будинку вийшло ледь не все село. Там на місцевому кладовищі Герой знайшов свій вічний спочинок.
Благочинний Переяславщини від ПЦУ Іван Бобітко у своїй промові після відспівування звернувся до Олександра Палагути і запитав, чи плануються збори релігійної громади, щоб прийняти рішення про перехід сільської церкви від УПЦ московського патріархату до Православної Церкви України. Місцеві жителі підтримали священнослужителя.
Батькам Дмитра Тимченка вручили прапор України, яким була накрита труна захисника. Одружитися й народити дітей чоловік не встиг.
