Сьогодні, 16 травня, жителі міста провели в останню путь захисника Батьківщини переяславця Сергія Олександровича Слизького. Йому було 47 років, повідомляє Переяслав.City з місця події.
Сергій Слизький закінчив переяславську школу №5. Мав бойовий досвід – був учасником АТО, а після отриманого ушкодження коліна його демобілізували. Переяславець удруге пішов захищати Батьківщину вже після повномасштабного вторгнення росії. Із 27 липня 2022 року проходив службу солдатом 2-го відділення 3-ї інженерної роти на Чернігівщині.
І якщо сила духу та відвага воїна спонукали його до ратної справи, то серце героя не витримало жахіть нинішньої війни. 13 травня 2023 року в лікарні села Рівчак-Степанівка Чернігівської області Сергій Слизький помер від серцевої недостатності.
Сьогодні тіло захисника привезли в рідне місто. Провести в останню путь воїна до Воскресінського храму прийшли друзі, сусіди, однокласники та вчителі його рідної школи.
– Ми ось із подругою Оксаною згадуємо, як гуляли разом на вулиці, – почала розповідь пані Людмила. – Ми на кілька років молодші за Сергія, а він товаришував із моїм братом, тож і я бачилася з ним чи не щодня. Був дуже приязним, він – добряк. Після закінчення школи всі роз’їхалися, хто куди. Та коли, бувало, зустрічались випадково, Сергій завжди радів, обіймав і казав: «Як же я за вами скучив!»
– Наскільки мені відомо. Він ще в 2014 році пішов воювати в АТО, – доповнює пані Оксана. – Був поранений, і після операції його демобілізували. Дуже шкода, що не витримало здоров’я. Клята війна…
– Наші батьки дружили сім’ями, ходили один до одного в гості. Я товаришувала із його молодшою сестрою, – розповіла пані Наталя. – Моя мама дуже хотіла прийти, щоб провести Сергія в останню путь, але вже і вона не подужає – роки даються взнаки. То я прийшла попрощатися і за маму, і за себе.
– Я не міг не прийти, бо ми з Сергієм були з ним не лише сусідами, а й гарними друзями, – каже Юрій Боярин, він у військовій формі, тримає троянди, оповиті траурною стрічкою. – Він запам’ятається як гарна і чуйна людина. Коли мені щось було потрібно, то ніколи від нього не було відмови. Завжди був готовий прийти на допомогу і коли навчались в школі, і вже пізніше, коли стали дорослими.
– У шкільні роки ми з ним дуже товаришували, хоч і навчались в паралельних класах, – каже Володимир Дзюба. – Серьожа був веселим, «заводним» хлопцем. Згодом, як подорослішали і одружилися, наші шляхи дещо розійшлися, але коли зустрічались, то, як кажуть, вечірка була гучною.
Заупокійну службу провели священники Православної церкви України. Під військовий салют домовину з тілом воїна поховали на Андрушівському цвинтарі.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
