Це нині вишиванку вважають святковим вбранням. А до XX століття сорочку, прикрашену орнаментованою вишивкою, українці носили як повсякденний одяг. Саме класик української літератури Іван Франко свого часу зробив вишиванку трендом, першим поєднавши її з брюками та піджаком. Жителі Переяслава розповіли про традиції національного одягу в їхніх родинах.
Тетяна й Олександр Радіоненки: «Мама вишила п’ятнадцять сорочок на сім’ю»
Завідувачка Меморіального музею ім. Г.С. Сковороди Тетяна Радіоненко – знана вишивальниця на Переяславщині та за її межами. Перші уроки рукоділля їй дала мама, потім наставницею була майстриня Тетяна Серебреннікова. А тепер свою любов до вишивання пані Тетяна передає всім охочим.
Тетяна Радіоненко та Валентина Білоусько навчають жінок вишиванню
Для себе Тетяна Радіоненко виготовила дві сорочки, оздоблені бісером. Ще дві вишила хрестиком, одну оздобила тамбурним швом, для іншої використала візерунки за мотивами підварської сорочки, наразі працює над вишиванкою, характерною для Дівичок. Для чоловіка Олександра пані Тетяна вишила чотири сорочки, ще п’ять має в гардеробі їхня одинадцятирічна донька Маша.
– Я дуже люблю вишиванки, носила б їх хоч щодня! – каже майстриня. – Планую створити сорочку більш повсякденного стилю, щоб одягати частіше. А ще мені дуже імпонує тренд прикрашати вишивкою сучасний одяг – сукні, блузки, футболки. Хочу сказати жінкам: не бійтеся, вишивайте! Це не тільки естетично, дуже красиво й ексклюзивно, це ще й величезна насолода. А ручна вишивка має потужне оберегове значення, і захищатиме вашу родину від усього лихого.
Владислав та Наталія Брики: «Вишиванка, мов пісня»
Упродовж століть вишиванка була візитівкою українця, як і його мова та пісня. Музичний керівник кількох вокальних ансамблів Переяславщини Владислав Брик вишиванок має багато – для кожного колективу індивідуальну, каже, що виступати на сцені двічі в однакових не годиться.
Близько восьми років тому музикант почав працювати з ансамблем «Берегиня» виробничого управління житлово-комунального господарства. Тоді ж за меценатські кошти їм виготовили костюми – вишиванку, шаровари, шапку, пояс.
Владислав та Наталія Брики
Владислав Брик також супроводжує народний аматорський ансамбль української пісні «Дем’янчанка», ансамбль «Калиновий цвіт» Гайшинського будинку культури, аматорський колектив «Берегиня».
Навчає музиці учнів у селі Виповзки та міської гімназії №2, на базі якої створили ансамбль «Дівчата з України». На останнє Різдво вони наколядували 10 тисяч гривень і вклали їх у пошиття нових концертних костюмів: білі сукні з мереживом і червоною вишивкою майже готові.
Щодо своєї улюбленої вишиванки, Владислав Брик зазначає:
– Акордеон важить близько 12 кілограмів, і виступати на сцені буває дуже жарко, аж спина мокріє. Тож коли ансамбль «Дем’янчанка» замовляв нові костюми, я для себе попросив сорочку з коротким рукавом. Тепер вона моя улюблена, – усміхається музикант.
Тепер улюблена сорочка – з коротким рукавом
У родині Бриків усі займаються творчістю, тож без вишиванок не обійтись, як мінімум для артистичної діяльності. Дружина Наталя виступає на концертах в ролі ведучої, четверо дітей співають. Старша донька Анна – закінчила музичну школу по класу фортепіано, але пішла навчатися на ветеринара, Юля грає на кларнеті, навчається на факультеті дошкільного виховання, Аліна – піаністка, закінчує десятий клас, Назар теж у музичній школі – грає на баяні.
Доньки Владислава теж займаються музикою
Людмила та Микола Шкіри: «Носимо вишиванку у будні й на свята»
Для родини наукових співробітників Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Людмили та Миколи Шкір вишиванка – це не зовсім святковий одяг.
Людмила Миколаївна – завідувачка Музею народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини, Микола Володимирович – завідувач науково-дослідного філіалу Музею народної архітектури та побуту. Вишиті сорочки вони частенько одягають просто щодень на роботу.
Людмила та Микола Шкіри
– Можна сказати, що вишиванка для нас – це уніформа, яку ми дуже любимо, – усміхається пані Людмила. – Для доглядачів носити таке ошатне вбрання не дуже зручно, бо доводиться ж прибирати, білити хату, працювати на ділянці. Але на всі відповідальні, урочисті події кожен співробітник Заповідника одягає вишиванку. А тим паче влітку хіба є щось краще за сорочку з натуральної тканини?! Коли одягаєш автентичне українське вбрання: вишиванку, хустку, кожух, то навіть почуваєшся інакше – плечі розправляються, постава виструнчується. Вишиванка справді зберігає генетичний код українців, у ній ми інтуїтивно відчуваємо особливий зв’язок поколінь.
Для музейників вишиванка – частина робочих буднів
Подружжя музейників разом 33 роки. Любов до історії та українських традицій передали і донькам. Наталія також працює у заповіднику, Катерина любить вишивати. Важливі суспільні цінності закладаються в сім’ях, каже пані Людмила. Зазначає, що в гардеробі має три вишиті сукні й чотири сорочки. А ще у їхній родинній колекції є вишиванки, яким понад півстоліття. Людмилі Миколаївні вони дісталися від мами та свекрухи. Ці сорочки гріють спогадами про найближчих людей, і їх як родинну реліквію жінка передасть донькам.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
