Незважаючи на проблеми воєнного часу, постійну завантаженість щоденними клопотами, хронічну нестачу коштів ми з подругами вирішили таки трохи відволіктися, адже сиділи вдома з початку коронавірусної епідемії. Знайшли акційну пропозицію: можна було недорого відпочити у селі Поляна – відомому бальнеологічному курорті. Зраділи і гайнули на вихідні до Закарпаття. Як це було – у дорожніх нотатках, розповідає Переяслав.City.
Вода
Ми жили в «Сонячній квітці», наші вікна виходили на ліс і гори. У холі готелю два крани – гаряча та холодна мінеральна вода «Поляна Квасова». Поруч є ящик з одноразовими стаканчиками і табличка: «У пляшки набирати воду ЗАБОРОНЕНО!». Не дозволяють брати навіть у номер, а в холі пий, скільки хочеш! Вода мінеральна навіть у водопроводі, надзвичайно м’яка, з присмаком соди, значним вмістом гліцерину. Ми набрали з дому різних кремів для обличчя та рук і не користувалися ними, бо умиваєшся тією водою – і шкіра шовкова, волосся змиєш – кондиціонеру не треба, чудово розчісується.
У вартість проживання входили сніданки та вечері, меню треба було обирати. Готують дуже смачно, порції велетенські, бувало, що ми частину залишали – не подужали з’їсти. Загалом один день проживання коштував 350 грн, але за останній довелося віддати 450, бо додалося гостей і господарі миттю відреагували. Взагалі це порівняно дешево, бо травень у них – «мертвий» сезон, туристів мінімум. Зараз уже ціни підвищилися.
Туристичний комплекс «Сонячна квітка» в Поляні
Екскурсії
Їздили на екскурсії до озера Синевир, у Мукачево, у замок «Паланок», замок Шенборнів (селище Чинадієво), заїздили до чудотворного хреста, частина якого розміщена у православному храмі, частина – у греко-католицькому. Відвідали також «Реабілітаційний центр бурого ведмедя», де утримуються колишні циркові тварини-пенсіонери та ті, які зазнали жорстокого поводження. Оскільки ці звірі не пристосовані до життя на волі, то їм навіть викопали барлоги, створили відповідний мікроклімат, годують за раціоном. Нещодавно у Центрі народилося двоє ведмежат – це ознака того, що його мешканці почуваються добре.
Озеро Синевир
Каталися на канатній дорозі вперше в житті. Страшно було так, що ми вчепилися у поручні, аж руки посиніли. Але краєвиди, які відкриваються з висоти, не передати словами!
Там немає війни. Немає повітряних тривог, комендантського часу. Ми бачили тільки одного хлопця в камуфляжі, нам пояснили, що він прийшов у відпустку.
Тамтешні чоловіки всі на заробітках за кордоном, жінки – вдома, виховують дітей, займаються господарством. Будинки відремонтовані, у дворах – чисто, охайно, розкішні квітники, великі доглянуті виноградники.
Іноді бачиш на майже вертикальних гірських схилах латки городів без жодної бур’янинки, дбайливо засаджені – ґаздині дорожать кожним сантиметром обробленої землі. І згадуєш про наші занедбані, порослі осотом та кропивою чорноземи, або поля, на яких ледь животіє недоглянута культура, і порівнюєш…
Пам’ятник Святому Мартіну в Мукачевому
Нам дуже сподобалося Мукачево. Покровитель міста – святий Мартін, який славився своєю добротою. За легендою, коли в нього вже не залишилося нічого, що можна було б віддати, святий поділився з жебраком половиною плаща – єдиної своєї одяганки. У центрі міста – чудовий пам’ятник святому Мартіну, який зображує цей епізод. До речі, це перший кінний пам’ятник на Закарпатті. Святого Мартіна зображено також і на гербі міста, а неподалік пам’ятника – католицький костьол, висвячений також на честь цього святого.
Мерія розмістилася у красивому величному приміщенні міської ратуші 1904 р. На ратушній вежі – куранти, які відбивають кожні 15 хвилин і кожну годину. Колись вони вважалися одними з кращих баштових годинників Європи. Місто доглянуте, заможне, ошатне, цілком європейське, мешканці – спокійні й поважні.
Закарпатці
Уклад життя закарпатців підпорядкований туристичному бізнесу. Самі мешканці Поляни, Сваляви можуть жити великою родиною з дітьми у будиночку з туалетом у дворі і колодязем на п’ять дворів, а двоповерховий котедж із усіма зручностями здають протягом всього року. Ми натрапили на такий собі спальний райончик з типовими п’ятиповерхівками, а поруч, за кілька метрів, усе щільно забудовано двоповерховими маленькими красивими будиночками. Виявляється, це виділені ділянки під гаражі, тільки замість них – «іграшкові» котеджики, які теж здаються.
Ринки великі, багаті, там придбати можна все, що завгодно. Розташовані біля готелів. Якщо знайти базарчик подалі, ціни будуть втричі нижчими. Наприклад, на великому ринку простенька футболка коштує 800-900 грн, а така ж, тільки в торгових рядах десь подалі – 280. Мої подружки купували діткам вишиванки: біля готелю – 700 грн, відійшли далі – 350-500.
Звернули увагу в Мукачевому, що там молодь, як і скрізь, одягнена у джинси, футболки та кросівки. А ось старші чоловіки, незважаючи на досить спекотну погоду, – у костюмах, сорочках та краватках, дехто навіть у капелюхах, жінки – елегантні, переважно у брючних костюмах, на високих підборах, з ідеальним манікюром та охайними, волосинка до волосинки, стрижками.
Говірка дуже специфічна, розуміти її починаєш днів через два-три, якщо уважно прислухаєшся. Ми ледве вивчили одне смішне слово «пенделювати», що означає – швидко йти.
На наші захоплені коментарі місцеві жителі реагують стримано. Іноді, гірко посміхаючись, пояснюють: на гори легко милуватися, але тяжко серед них жити. Щоб заробляти бодай щось, треба займатися господарством, гаруючи з ранку до вечора. Наприклад, тримати корівку, розводити овець, мати пасіку, вирощувати виноград, збирати в лісі ягоди, гриби, трави, готувати мазі, настоянки, вино, консервацію, вивозити усе це на продаж…
Молодь не хоче тяжко працювати за копійки, адже зиск з усього цього невеликий, тому і вирушає за кордон, тільки-но досягне повноліття. Старші люди якось тягнуть, але, кажуть, сил дедалі менше, здоров’я вже не те. Ще можна бути задіяним у туристичному обслуговуванні, але там усе розписано і зайнято – хоч і невелика, але щоденна копійчина на екскурсійному супроводі є.
Туризм
Наш екскурсовод Іван, який повідомив, що взагалі-то він – Йон, мешканець села Поляна, розповів, що вони намагаються якомога більше розвивати туризм: постійно влаштовують різноманітні розважальні заходи, фестивалі, присвячені закарпатській кухні, звичаям, традиціям, фольклору, вишивці, різьбленню та ін. Готелі – на будь-який смак та гаманець, вільне житло є завжди.
У горах популярним серед туристів є катання на конях: влітку – возами, взимку – санями. Для любителів адреналіну є оренда квадроциклів та мотоциклів, для прогулянок таким транспортом у горах чи подорожей до водоспадів розроблені окремі маршрути. Взимку, звісно, найпопулярнішим є катання на лижах.
Широко розвинена торгівля різноманітною сувенірною продукцією з місцевим колоритом: прикраси з карпатських каменів; барвисті вишиванки з геометричним, притаманним західним регіонам, орнаментом; цілющі мазі на гірських травах, які господині варять власноруч. Між іншим, я придбала маленьку баночку мазі з арнікою, і пошкодувала, що не взяла велику. Один раз помазала, і будь-яка подряпина затягується через 2-3 години, а на ранок взагалі – ледь помітний слід.
У мукачівському замку Паланок
Треба готуватися
Коли я працювала в Музеї просто неба, чула від гостей не один десяток разів: ми б залюбки залишилися у Переяславі хоч на тиждень, бо ваші музеї за день не обійдеш, але у вас немає де жити. «Пектораль» не підходить – готель маленький, дорогий і далеко від музею. Чому ви нічого поруч не збудуєте, це ж для гостей – зручність, а для вас – прибуток?
На жаль, місто з тисячолітньою історією, унікальними пам’ятками, чудовим кліматом не може розвивати туризм поки й приблизно так, як це роблять жителі Західної України. Співробітники НІЕЗ «Переяслав» постійно проводять різноманітні проєкти, заходи, святкові дійства, майстер-класи, таким чином залучаючи відвідувачів і популяризуючи Заповідник та й сам Переяслав. Є також креативні ідеї у переяславських активістів, які вони намагаються втілити у життя, організовують цікаве й насичене дозвілля.
Але цього замало, бо гостям міста не вистачає базового: де ночувати і де обідати. Якби туризмом у місті займалися справді як бізнесом, збудували хоча б один недорогий і зручний готель, активно рекламували вже готові екскурсійні маршрути та поєднували це з розважальними заходами, то можливо, кількість не екскурсантів-одноденок, а туристів на кілька днів у нас би збільшилася. Власне ідею про те, що кожен турист, який приїхав у Переяслав, має тут залишити мінімум 100 доларів, переповідають уже як анекдот добрий десяток років.
Війна скоро закінчиться, і вся Україна, зокрема й Київщина, стане туристичною мекою. Й іноземцям після відвідин Бучі чи Бородянки захочеться неодмінно чогось естетично-душевного, заспокійливого, але щоб українського. Нашого Переяслава. Треба вже до цього готуватися.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
