Переяславська волонтерка Інна Марченко, яка регулярно доправляє військовим на передову гуманітарну допомогу, після нещодавньої поїздки на Донеччину розповіла Переяслав.City про незвичайну зустріч. За кількадесят кілометрів від лінії фронту їхній автомобіль на блокпосту зупинив десятирічний хлопчик...
Свій блокпост десятирічний Артем із села Шевченко Донецької області облаштував власноруч, аби підтримувати військовослужбовців, які проїжджають повз. Щодня хлопчик ходить туди, як на роботу. Одягнений у плитоноску та військову кепку, він зупинив мікроавтобус переяславських волонтерів і гордо привітався: "Слава Україні!"
Артем носить плитоноску, шеврони та кепку, подаровані військовими
— Перше він запитав, чи ми військові, — згадує Інна Марченко. — Ми відповіли, що волонтери. Після цього хлопчик зірвав шеврон морської піхоти з плитоноски і подарував мені. Це було так зворушливо, що я розгубилась: дитя, яке живе на війні, віддає мені подарунок від бійців. У мене був шеврон з написом "волонтер", і я простягла йому у відповідь.
Хлопчик розповів Інні, що продукти й речі, які йому дають волонтери, він передає солдатам, котрі їдуть через його блокпост. Для себе Артем не попросив нічого, лише запитав, чи немає підгузників для маленької донечки його сусідів.
Мікроавтобус переяславських волонтерів хлопчик зупинив на своєму блокпосту
— Ми вже вигрузили всі продукти на позиціях, в машині залишилась тільки пачка бубликів. Ми пообіцяли, що обов'язково привеземо підгузники наступного разу. Я бачила багато, але погляд цієї дитини, бажання перемогти, глибоко запали мені в душу. Коли повернулись до Переяслава, зібрали іграшки, продукти, речі, Андрій Колісник і магазин "Сенсація" безкоштовно надали кілька упаковок підгузників.
За кілька днів поїхали на Харківщину. Робили велике коло, але, як обіцяли, заїхали до Артема. Але на блокпосту, на жаль, малого не застали. Його сусідка, яку ми зустріли, розповіла, що Артем — дуже хороший хлопчик. Мама сварить його, щоб йшов додому, а він щодня ходить на "чергування", зустрічає та проводжає військові автівки і бажає хлопцям перемоги.
Ми залишили гостинці, свої контакти. Коли вже були в Покровському, подзвонила мама Артемка, потім і він взяв слухавку. Дякували зі сльозами, що ми про них не забули. Вони були під обстрілами, вони й зараз чують вибухи. Але чекають і вірять у перемогу, — розповідає волонтерка.
Інна Марченко вважає, що Артем робить добру справу, підтримуючи захисників
Кожен у цьому хлопчині побачив свою дитину, тому ця історія так зворушила багатьох, каже Інна:
— Я вважаю, що він робить правильну справу, він допомагає більше, ніж багато людей тут, у тилу. Він виросте справжнім патріотом своєї країни. Я — бабуся, і своїм онукам розповідаю про війну, про Україну, про боротьбу за нашу свободу та незалежність. Хочеться, аби дорослі розповідали своїм дітям, підліткам, що тільки разом ми переможемо ворога. Що ми і є Україна.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
