Нацгвардієць Максим родом з міста Харкова, де у 2015 році закінчив медичний коледж. Він мріяв стати лікарем – хірургом, але змінив своє рішення і вступив до лав Національної гвардії України, повідомляє Переяслав.City.
«Я подав документи до Київського медичного університету, але за власною ініціативою, за власним бажанням вирішив їх забрати і піти на службу - захищати нашу Україну, бо на той час все було дуже тяжко», — розповідає гвардієць.
Для нього війна розпочалась у березні 2016-го у складі зведеного підрозділу на Луганщині, де він виконував обов’язки начальника медичної служби, надавав допомогу пораненим та проводив їх евакуацію до медичних закладів. В той же час здобував досвід швидко та правильно надавати домедичну допомогу пораненим.
«Різниця між цивільною медициною і військовою значна. Якщо ви захворіли чи отримали травму у цивільних умовах, то викликаєте швидку або звертаєтесь до профільних лікарів. Під час бойових дій головне завдання медика правильно надати домедичну допомогу та провести евакуацію пораненого з поля бою до стабілізаційного центру, де лікарі продовжать надавати медичну допомогу», — поділився думками Максим.
Початок повномасштабного вторгнення для нього не став жодною несподіванкою. На той час він проходив службу у одній із військових частин у місті Харкові.
«Я мешкаю в мікрорайоні П’ятихатки. 2️4️ лютого о 4:0️0️ ранку вже було дуже чутно як прилітають снаряди по Руській Лозовій та по прикордонних підрозділах. У мене вже була зібрана сумка з медикаментами, які мені будуть потрібні для виконання завдань. Ми з дружиною відразу вирушили до своєї частини», — розповідає Максим.
Він брав участь в обороні та звільнені Харківщини. Його підрозділ пройшов важкі випробування у Черкаській Лозовій, Руській Лозовій, Дементіївці, Прудянці, Удах, Новому, Козачій Лопані. Далі були Купянськ, Купянськ Вузловий, Ківшарівка, Новоселівське і оборона Бахмута. Цей напрямок відзначився не лише інтенсивними бойовими діями, близькими дистанціями стрілецьких вогневих контактів, але й суцільним бездоріжжям, тому евакуювати поранених доводилося на МТЛБ.
«Найважче було те, що ця війна не вписується ні в які підручники про війну. Вона нова і сучасна. Тут застосовуються БПЛА, є авіація і є достатня кількість боєприпасів у супротивника. Дуже важко це аналізувати і працювати під цим, бо реально тебе до цього не готували, ти маєш пристосовуватись у ході бойових дій для того, щоб виконати поставлене завдання», — каже бойовий медик.
За час виконання бойових завдань, а це близько року у бойового медика Максима з позивним Кіра на етапах евакуації або на етапах допомоги в тактичних умовах жоден військовослужбовець не загинув.
«За моєю статистикою, Слава Богу, в мене нуль. Чому цей нуль вийшов? Бо по-перше - це якісна підготовка особового складу і по-друге — це якісна підготовка бойових медиків і наявність необхідного інструментарію, який є для того, щоб врятувати життя поранених», — підсумував свій бойовий шлях Максим.
Наразі він продовжує навчати військовослужбовців тактичній медицині, адже вважає, що це може врятувати життя на полі бою для того, щоб продовжити боротьбу з ворогом.
За особисту мужність і героїзм виявлені під час виконання бойових завдань гвардієць Максим нагороджений медаллю «За врятоване життя».
Пресслужба НГУ
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
