Під час війни бібліотеки стали тим громадським простором, де вирішуються питання громад, влаштовуються центри психологічної підтримки біженців, а також формуються волонтерські штаби, де відвідувачі гуртуються задля допомоги нашим захисникам. Про це розповідає Переяслав. Сity.
Сьогодні ми продовжуємо цикл розповідей про діяльність книгозбірень у громадах Переяславщини. Своїм досвідом ділиться директорка Студениківської публічної бібліотеки Лідія Мищенко, 56 років:
– Раніше, до епідемії та війни, у нашій громаді було дев’ять бібліотек, на сьогодні залишилося три повноцінні книгозбірні, а на базі решти створили шість бібліотечних пунктів.
Коли почалася велика війна, то всі наші заклади були офіційно на простої, бо бракувало коштів на фінансування зарплат. Але ж удома сидіти тоді, знаєте, як було: хотілося щось робити, якось підтримувати воїнів ЗСУ. Тоді у нашій центральній бібліотеці я організувала пункт допомоги бійцям. Тоді ж було ще холодно, морози, так ми взялися збирати по всьому селу повстяні килимки: тут, у бібліотеці, різали їх з дівчатами і робили теплі устілки, аби воїнам було тепло в берцях.
У бібліотеці жінки плетуть маскувальні сітки
Згодом, коли виникла потреба у маскувальних сітках, ми переключилися на цю справу – поміж стелажами натягували основу і плели щодня, починаючи з травня минулого року і аж до жовтня. Іноді виходили навіть у вихідні дні, бо війна вихідних не знає. Спочатку приходили нам допомагати переселенці із Бучі, Ірпеня, Києва, які оселилися в наших селах. Згодом долучились й переселенці зі сходу країни.
Люди приходили цілими родинами з дітьми. Тож ми дітлахам доручили робити обереги воїнам, також вони писали листи та готували малюнки. Коли виникла потреба в «окопних» свічках, стали виготовляти і їх. Потім дівчата почали в’язати воїнам шкарпетки. На передову відправили понад сто пар.
Звичайно ж, крім допомоги армії, ми виконували і свою основну роботу. Провели так звану актуалізацію бібліотечних фондів – перебрали всі книжки і зняли з полиць ті, які були в переліку не рекомендованих авторів чи певного змісту. У 2021 році ми отримали нове поповнення української сучасної літератури від Українського інституту книги, чимало книжок принесли люди з власних бібліотек.
І читачі приходять, охоче цікавляться новинками. Дуже багато в бібліотеку ходить дітей, особливо люблять різні творчі наші заняття: малювати для воїнів листівки, до Дня матері, наприклад, власноруч робили для мам подарунки. А після того, як помалюють, то беруть почитати і якусь книжечку.
У Студениківську бібліотеку діти охоче ходять малювати
Із цікавістю розглядають і наші тематичні виставки, які ми влаштовуємо, наприклад, вишиванок та рушників. Тож у нашій бібліотеці та й загалом у громаді життя не завмерло, ми і працюємо, і боремося, і неодмінно переможемо.
Лідія Мищенко в своїй біблотеці влаштувала показ українських хусток
Щодо безпосередньої роботи бібліотеки, то в цьому році вдалося-таки передплатити шість періодичних видань. Щоправда, казначейство провело гроші на передплату лише у лютому, тож ми отримуємо періодику лише з 1 березня. Аби придбати нові книги для бібліотек, подала заявку у громаду на виділення коштів, сесія підтримала. Тож сподіваюся, що до кінця року у наших бібліотеках буде поповнення нових українських книг.
А ще я контактую з Академією Української преси, то і від них отримую деякі матеріали для нашої роботи. Словом, працюємо, як можемо на головне – нашу Перемогу!
Якісну роботу Студениківської публічної бібліотеки відзначає і керівництво Київської обласної бібліотеки для юнацтва. Зокрема, подякували за участь в акції «Подаруй бібліотеці книгу українською», передавши дитячі розвивальні брошури від Фонду Брето. Бібліотека активно співпрацює з закладами своєї громади: школами, дитячими садочками, будинками культури. Веде активну волонтерську, краєзнавчу діяльність, є центром своєї громади, наголошують в обласному закладі.
Лдія Мищенко (крайня ліворуч) з відзнакою Київської обласної ради
Сама Лідія Міщенко відомою поетесою, яку знають уже по всій Україні. Її слова покладені на музику, хтось просто читає її вірші і викладає у соцмережі, де відео збирає купу лайків і щирих коментарів. Ось як відгукується про Лідію Василівну її колежанка Олена Циганенко: "Патріотка України і мама Захисника України, волонтерка, Берегиня села, душа і господарка бібліотеки, народна поетична психологиня України, визнана і відзначена різними нагородами ! Це все одна українська жінка – Лідія Мищенко! З такими жінками нас не перемогти! Захоплююсь такою колегою!"
Лідія Мищенко має багато відзнак як поетеса
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
