На недільному базарі познайомився із Михайлом Нікіщенком, який продавав комбікорм власного виробництва зі свого ж таки зерна. Чоловік погодився розповісти про підприємство та запросив у гості на екскурсію Переяслав.City.
Михайло Алімович, 45 років, живе та працює у селі Циблі. Офіційно є директором товариства «Агропартнер Переяславщини». Втім керувати доводиться хіба що своїм робочим графіком.
Свою фірму зареєстрував три роки тому. До початку великої війни у нього було два працівники, які допомагали в роботі з вирощуванням зерна та виробництвом комбікорму. Та з початком бойових дій ці хлопці пішли до війська, тож увесь тягар роботи в господарстві ліг на родину: дружину та двох синів. Старшому виповнився 21 рік, він навчається в Київському авіаційному університеті на факультеті міжнародного права. Поки йде війна, навчання дистанційне, тож хлопець у вільний час допомагає батькам. Молодшому сину виповнилося лише 10 років, але й він уже активно долучається до сімейного бізнесу. Дружині довелося освоювати керування вантажним автомобілем.
Техніка для обробітку землі
– Я родом із села Лемешівка Яготинського району, – розповідає Михайло Алімович. – Довгенько жив у Смілі. У 2000 році закінчив сільськогосподарську академію за спеціальністю «ветеринарний лікар» і отримав направлення у Переяслав. Три роки працював під керівництвом Олексія Романа в управлінні ветеринарної медицини в Переяслав-Хмельницькому районі.
В господарстві використовують старовинну віялку
Потім я поїхав на заробітки в Ірландію, влаштувався на конеферму. Її господар особисто працював нарівні з усіма робітниками, не гребував ніякою важкою роботою. Там вирощували коней для участі у різноманітних спортивних змаганнях. Рік роботи став для мене не лише корисним професійним досвідом, я побачив, як там живуть прості люди, й мені захотілося влаштувати так своє життя вдома в Україні.
Ще коли я працював у ветслужбі, ми переїхали жити у Циблі, де жила моя бабуся, та й прабабуся також родом із цього села. Повернувшись із заробітків, відкрив ветлікарню. Та невдовзі настав такий період, коли люди перестали тримати так багато домашніх тварин, корів позбували. Розповідали, що колись у Циблях було дві череди по 170 і 160 корів! Нині ж, якщо на все село набереться корів двадцять, то й добре.
Суміш готова до завантаження в лінію для виготовлення комбікорму
Тож далі я як підприємець (ФОП) взявся за реалізацію продукції комбікормового заводу Великої Каратулі. Потім торгував запчастинами, працював у столиці охоронцем на автостоянці. А згодом вирішив зайнятись фермерською діяльністю – самотужки вирощувати зерно і виготовляти з нього комбікорм.
У сільській раді взяв в оренду приміщення, люди дали для обробітку свої паї – набралося 60 гектарів. Придбав поки що простенького гранулятора – без охолоджувача та без калібратора. Зернові суміші готував за допомогою звичайної бетономішалки, вручну завантажував їх у гранулятор. Готову продукцію розсипав на рядна, аби вона охолола, а уже потім фасував у мішки та зашивав. Таким способом за сезон виготовляв близько тридцяти тонн комбікормів. Майже все вручну – ці десятки тонн зерна кілька разів проходили через мої руки.
Соя для переробки на шрот
Нарешті нинішнього року придбав українську лінію з виготовлення комбікорму. Там уже професійний змішувач, всі операції автоматизовані. Стало значно легше з виробництвом, але через війну зменшилася реалізація. Розміщую оголошення про продаж на платформі OLX і отримую через інтернет замовлення. Продаю на ринку, нашу продукцію беруть магазини з Броварів. А нещодавно відправили комбікорми у Миколаїв. Там рашисти усе розбомбили, в людей немає чим годувати птицю, то знайшли в інтернеті наше оголошення і замовили.
А взагалі через війну купівельна спроможність знизилася. «Стартовий» комбікорм продавали по 12-16 гривень за кілограм. Та із подорожчанням електроенергії доведеться підвищувати ціну на свою продукцію, бо зростають й інші затрати на виробництво. Зокрема, для кожного виду комбікорму замовляємо ще відповідні добавки. Соєвий шрот, наприклад, купуємо в господарів в Улянівці, а макуху привозимо із Виповзок. Ще необхідні рибне борошно, трикальційфосфат, підкислювачі, кормові дріжджі – та всього не перерахуєш. І все дорожчає, то й не знаю, яка буде в нас реалізація далі…
Нині комбікормове підприємство у Циблях виготовляє досить широку лінійку комбікормів: «старт» для курчат бройлерів, водоплавної птиці, перепелів, кролів, маленьких поросят вагою 12-30 кілограмів та для великих поросят, для курей-несучок, «фініш» для бройлерів.
Готова продукція пакується в мішки по 10 та 25 кілограмів
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
