Сусідка якось похвалилася, що у нашому мікрорайоні на Підварках нещодавно відкрився м’ясний магазин. Я тоді не звернула уваги, мовляв, теж мені новина. А це днями вирішила зварити борщ, а м’яса немає. Раніше, щоб купити його, доводилося їхати аж у центр Переяслава. І тут згадала про новий магазин. Історію далі розповідає Переяслав.City.
Ввічлива продавчиня, усміхаючись, примовляла: «Вам яке м’ясце? Ось цей шматочок буде соковитішим, цей ніжнішим. Я перекладаю на лоточку, а ви обирайте, що сподобається. Ще в нас є свіжі огірочки та помідорчики, ковбаску щойно завезли. Дякую за покупку, гарного вам дня!». Як не дивно, але такого обслуговування я не бачила в наших закладах давно. Тому й вирішила написати про власників магазину «М’ясна лавка» – це вірменське подружжя Агасян – Сержика (33 роки) та Маргарити (31 рік), яка працює і продавчинею.
– Серже, чи не боялися відкрити магазин під час війни?
– Багато хто зі знайомих та рідних нас відмовляв від такого рішення, були різні припущення, острахи і застереження. Але ми вирішили їх не слухати, бо в не було жодних побоювань. Адже знаємо, що продукти люди купуватимуть завжди, тим паче м’ясні вироби. Ми з дружиною завжди хотіли мати власний бізнес і поступово йшли до цього. Я працюю електрогазозварювальником, частину зароблених коштів щомісяця відкладав на власну справу.
– А я дипломований кухар-кондитер, чотири роки тому почала випікати свої вироби на замовлення, – додає Маргарита. – Якусь частку грошей теж відкладала на наш майбутній сімейний бізнес. Коли накопичили певну суму, вирішили вкласти їх у щось солідне. Тоді знайшли порожнє приміщення і вирішили, що там має бути наш магазин – от і все! Власними силами зробили там косметичний ремонт. Особливо весело було, коли фарбували приміщення. Ми бавилися, мов дітлахи, обляпуючи один одного фарбою, раділи, що нарешті мрія здійснилася, – щиро зізнається жінка.
– Яким видався перший день торгівлі?
– Три доби перед тим не спали, хвилювалися, бо ніколи раніше ні я, ні Серж не стояли за прилавком. Першим клієнтом у магазині була чорнява жіночка, замовила курячих крилець. Я їй зважила на пів кілограма більше, безкоштовно: «Ви мій перший покупець, то це дарунок від мене!» – жінка була дуже задоволена, дякувала.
Потім приходили інші люди: хто за покупками, а хто лише подивитися, але ніхто не пішов того дня з порожніми руками. Нас вирішили підтримати й рідні та знайомі, телефонували, вітали з відкриттям, приходили скуповуватися.
Ми ввечері повернулися додому й від утоми не відчували ніг, але були щасливі й пишалися собою: «Ми змогли, ми це зробили, ми відкрилися!». Працюємо трохи більше двох тижнів, але так поринули у цю справу, що й забули відсвяткувати 12-ту річницю нашого весілля.
Тато Сержик із дітками Наріне, Артемом та Інгою
– Чому відкрили саме м’ясний магазин?
– Маю трьох діточок: Артема, Наріне та Інгу. Згадую, коли була у декретній відпустці, зіткнулася із проблемою, що у нашому мікрорайоні не було магазину з м’ясом. Чоловік на роботі, я не потягну трьох дітей у центр, де це можна було купити. Тому часто доводилося обходитися макаронами та кашами. Ось тому й відкрили саме м’ясний магазин! Уже потім вирішили розширити асортимент ковбасами, приправами, овочами, фруктами. Це саме такий набір продуктів, який кожен купує, наприклад, до шашлику.
Ось приходить покупець, замовляє м’ясо на шашлик. А я йому пропоную ще й великий вибір приправ. Людина дякує, що нагадали. А яке ж м’ясо без огірків та помідорів? «Ваша правда, важте по кілограмчику», – мені відповідають. Я пропоную ще й на десерт якихось фруктів, діткам морозива. І покупець пішов задоволений, що все потрібне купив в одному місці, і нам приємно, що купив саме у нас, пішов задоволений, отже, прийде іще, – усміхається Маргарита. – «М’ясна лавка» – це наше обличчя, тому прагнемо підтримувати репутацію не лише якісним товаром, а й ввічливим та уважним ставленням до наших відвідувачів, щоб вони стали постійними.
– Чи плануєте розширювати асортимент?
– Обов’язково! Пам’ятаєте, розповідала, що я – кухар-кондитер за спеціальністю? Перше, що я спекла, був звичайний бісквіт із сметанковим кремом. Син Артем скуштував і запевнив: «Дуже смачно!». Його слова були поштовхом до того, що я почала опановувати складнішу випічку. Мій торт чи рулет обов’язково оцінює чоловік: спочатку на вигляд, а потім на смак. Завжди хвалить, хоча він і не любитель солодкого. Рідним на іменини теж приносила свої солодощі. І вони часто казали, щоб я вже почала на продаж пекти та заробляти гроші.
Завела сторінку у фейсбуці і там рекламую свою випічку, різні солодощі: мусові десерти, карамельний рулет, кекси, шоколадні торти з фруктами, кенді-бар (набір різних солодощів на свято). Маю вже не тільки певний досвід а й постійних клієнтів. До кожного нашого сімейного свята я випікаю щось особливе, аби порадувати своїх діток. То чому ж не зробити приємне для інших дітлахів? Буду продавати у нашому магазині і свої солодощі.
Другого липня виповниться місяць роботи нашої лавки, хочемо цей день зробити пам’ятним. Оголосимо про акції першим покупцям, розіграємо лотерею, спечу смаколики й буду пригощати безкоштовно дітлахів та дорослих, багато задумів з цього приводу.
На сьогодні можу з упевненістю сказати, що почуваюся щасливою, – зізнається Маргарита. – Маю трьох діток та взаєморозуміння з чоловіком. Перші п’ять років після одруження, поки дітки були маленькими, потребували багато уваги і догляду, не вистачало часу для нашого із Сержем спілкування. А зараз старшому уже 11 років, може і сніданок для менших приготувати й приглядіти за ними. Через рік-два будемо його до сімейного бізнесу заохочувати. Коли є час, організовуємо для сім’ї шашлики, які готує чоловік, а солодкий стіл – моя справа. От недавно приготувала для них незвичне: кабачковий кекс із вишнями – це смачно і корисно.
Кабачковий кекс із вишнями
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
