Ювілейна, Рибальська, Сонячна, Дружби, Лаврова, Каштанна, Перемоги, Богдана Хмельницького та ще десяток вулиць від Андрушів до Борисівки у Переяславі обслуговувала Ольга Чепіга – розносила людям пенсії, газети, платіжки. Кілька днів тому листоноша обійшла свій участок востаннє – після 20 років роботи її звільнили.
Ольга Миколаївна працювала у переяславському поштовому відділенні зв’язку №3 з 2001 року. До того – у ткацькому відділі на фабриці художніх виробів. Мусила розрахуватися, коли захворів чоловік, а після його смерті влаштувалася листоношею на поштовому відділенні в Андрушах.
Її клієнти – переважно люди похилого віку, і Ольга Миколаївна для них по-справжньому дорога і близька людина: і газету передплатить, і пенсію принесе, – допоможе і ділом, і словом. Тому люди й тягнуться до неї, цінують, поважають та чекають з нетерпінням.
В рамках масштабної кампанії з так званої кадрової оптимізації, простіше кажучи, чергове скорочення, АТ «Укрпошта» масово звільняє листонош поштових відділень по всій країні. Попередження про звільнення з роботи наприкінці червня отримала і 65-річна Ольга Чепіга.
– У нашому відділенні нова завідувачка, працює лише два місяці, тому вона не взяла на себе відповідальність обирати, кого звільнити. Приїхала менеджерка, і сказала – Чепіга під скорочення. Вони свій вибір ніяк не пояснили, сказали тільки, що пошта збиткова. Щоправда, звільнили із виплатою трьох місячних окладів, компенсацією на відпускні, бо робили ми останні роки без відпусток – нікому було підмінити. Нас у відділенні працювало три пенсіонерки. Я обслуговувала найбільшу територію, то думаю, що вони вирішили саме мене звільнити, щоб мій участок розділити між дівчатами, в яких менші, – припускає Ольга Миколаївна.
Розповідаючи про своє звільнення, очі пані Ольги наповнюються слізьми. Свою роботу вона дуже любила, хоч як їй було важко долати на велосипеді десятки кілометрів у спеку, дощ і заметіль. До того ж із кількома великими сумками, бо розносила літнім людям ще й продукти. Вона напам’ять знала, хто де живе, кому яку газету принести, як розрадити чи підтримати.
Ольга Миколаївна щодня долала велосипедом десятки кілометрів
Коли тільки прийшла на роботу, під опікою Ольги Чепіги було близько трьохсот пенсіонерів, останні місяці – 125. Пенсійний фонд активно переводить одержувачів пенсій на обслуговування банків, однак є старенькі, яким зручно отримати пенсію в руки від листоноші, а не їхати знімати кошти з картки. Для них звістка про те, що їхня поштарочка більше не прийде до двору – справжня трагедія.
– Ці дні телефон не змовкає. Люди дзвонять, плачуть: «Це правда, що ти вже не робиш?» Правда, кажу. «А хто ж нам пенсію носитиме?» Та хтось же принесе, – сумно усміхається Ольга Миколаївна.
Два роки тому Переяслав.City писав про роботу листонош третього поштового відділення. Ми розповідали про те, що приміщення потребує ремонту, близько п’яти років воно взагалі не отоплюється, а взимку в ньому замерзає вода. Але менш ніж за ставку три листоноші продовжували виконувати свою роботу. Тоді Ольга Миколаївна згадала щемливий момент про пенсіонерку, яка просила носити газету «Вісник Переяславщини» допоки вона жива. І от нещодавно її не стало, каже пані Ольга.
У відділенні №3 працювало лише три листоноші: Наталія Боровик, Ольга Чепіга та Наталія Мельник-Головатюк
Зазначає, що їй дуже жаль кидати свою роботу, літніх земляків, про яких вона піклувалася:
– Я б іще поробила хоч до зими. Чоловіка в мене немає, син на війні. Приїхала онука з навчання, та везла мене містом на машині. А я дивлюсь у вікно на вулицю Богдана Хмельницького, а сльози самі котяться. Оце ж, кажу, мій участочок.
Підтримали добрим словом Ольгу Миколаївну близькі подруги, вони ж – жительки мікрорайону, який вона обслуговувала листоношею. Провести на заслужений відпочинок у вузькому дружньому колі запропонувала жителька вулиці Ювілейної Любов Тенетко. Разом із Ольгою Грушецькою, Лідією Левченко та Лідією Ченченко накрили стіл, написала від руки подяку за двадцять років сумлінної праці, вручили подарунки.
Жительки мікрорайону влаштували для подруги свято виходу на заслужений відпочинок
– Ми наш схід назвали «Зустріч подяки». Олечка йде на відпочинок з чистою душею та гордо піднятою головою, бо працювала всі ці роки добросовісно й віддано, – каже Любов Тенетко. – Ми їй подарували чашку, на якій зображений велосипед. Це той металевий коник, який її супроводжував нашим мікрорайоном.
Написали подяку за багаторічну працю
Любов Володимирівна зізналася, що вкрай обурена реформою «Укрпошти» і вважає такі нововведення несправедливими.
– Я в «Сільські вісті» написала листа: «Багаті свої пенсії поховали на карточки, а ми ждемо того дня, коли листоноша нам принесе мізерну пенсію і газетку виглядаємо». Дзвоню своїм знайомим на Волинь, на Вінниччину – скрізь те ж саме, листонош скорочують. Але ж, люди добрі, яка це неповага до українців! Я з дитинства згадую, як моя бабуся до приходу листоноші картоплю в печі тушкувала, бо її візит був як храмове свято! Та й зараз самотні люди через листонош тримають зв'язок зі світом.
Світлана Кутова свою сусідку Ольгу Чепігу називає справжньою українською жінкою-трудівницею:
– Всі сорок років, які ми живемо поряд, Оля безвідмовно допомагала і підтримувала. Вона – прекрасна мати і турботлива бабуся чотирьох онуків. Про неї ніхто не скаже поганого слова. Хіба ще когось так проводжали на пенсію?
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
