Учителька Циблівського ліцею Ніна Дідичук (51 рік) пише картини та показує процес їх створення у своєму Instagram-профілі. Там за її творчістю слідкують уже 200 тисяч підписників, ще 58 тисяч – у TikTok. Аналогів її робіт немає ніде у світі, адже авторка винайшла унікальну техніку і навіть запатентувала її. Про свій досвід художниця розповіла на каналі Суспільне Культура. А напередодні з нею спілкувалася журналістка Переяслав.City.
Ніна Дідичук дає інтерв'ю на телеканалі Суспільне КультураФото: із фейсбук-сторінки Ніни Дідичук
Креативна вчителька
У своєрідній власній картинній галереї Ніни Дідичук – квіти з райдужними пелюстками, чудернацькі жар-птиці, червоні китиці калини. Все те, що близьке кожному українцю. Картини настільки красиві і насичені, що хочеться вдивлятися в деталі й розглядати кожен штрих.
Більшість робіт Ніни Дідичук створені в стилі декоративного розпису. Відео, на яких рука художниці, мазок за мазком, створює неймовірні композиції, розлетілися соцмережами і привабили тисячі прихильників із різних країн світу. А її візитівкою стала авторська техніка, яку неможливо сплутати ні з чим: художниця малює диво-квіти… злегка надутою повітряною кулькою.
Ніна Дідичук винайшла та запатентувала техніку малювання повітряною кулькою
Ніна Дідичук у Циблях народилася, зростала й навчалася. Здобувши освіту філолога у педагогічному університеті імені Драгоманова, у 1995 році повернулася працювати до рідної школи. Та вакансії вчителя-мовника там не було, тож погодилася на посаду педагога-організатора. Чоловік – учитель історії, нині директор ліцею Віталій Дідичук, тоді поділився з дружиною кількома годинами свого предмета.
– Працювати педагогом-організатором – це треба і співати, і танцювати, і малювати, а в епоху без інтернету доводилося самій складати вірші й писати сценарії свят, – усміхається Ніна Іванівна. – За два-три роки концертів, виставок і всіляких заходів у районному будинку художньої творчості оцінили мої задатки, і запропонували на базі школи відкрити гурток. Так з’явилася «Майстерня умілих рук».
Програму гуртка Ніна Іванівна розробляла самотужки. Креативна педагогиня навчала дітей малювати, створювати аплікації, вироби-сувеніри з природних матеріалів, бісеру, паперу. У пошуках ідей наприкінці 1990-х доводилося прошерстити сотні журналів та книг. І, звісно, самій щось фантазувати, щоб дітям було цікаво.
– Гурток був дуже популярним, близько 30 дітей у групі! Бувало, прийду з роботи – спина колом, бо біля кожного ж треба нагнутися, щоб показати. Ми вже тоді і квілінг освоїли, й орігамі – не знаю, де й брали інформацію, бо ж інтернету ще не було. Але й зараз колишні учні згадують, як їм подобався цей гурток.
До розпису надихнула коробка з-під цукерок
Якось у гостях пані Ніна побачила коробку цукерок, оздоблену в стилі петриківського розпису. І це була знакова історія.
– Мені воно як прикипіло до душі. Я вже не пам’ятаю, що то були за цукерки, які на смак, бо минуло вже років двадцять. Але ту коробку я забрала в куми й почала шукати хоч якусь інформацію про декоративний розпис. У сільській бібліотеці майже нічого не було. То я тільки десь щось подібне побачу на картинках, на календариках, зберігала і вчилася відтворювати.
Сама вдосконалювала мазки і навчала дітей на заняттях гуртка. Зараз з усмішкою дивлюся на свої перші роботи, а тоді вони мені були такими гарними, – згадує художниця.
У 2019 році районний будинок художньої творчості реорганізували, а шкільний гурток закрили. Тож Ніна Іванівна почала проводити уроки образотворчого мистецтва та працювати педагогом-організатором. До того часу вона стала знаною майстринею на Переяславщині: пише прекрасні пейзажі, портрети, оздоблює скриньки, вази, дощечки, тарелі, створює ляльки-мотанки, сумки, декоруючи їх розписом. При тому, що ніколи не навчалася мистецтву професійно, але постійно займається самоосвітою, шукає лекції в мережі, і сама опановує для себе щось нове.
Іноземців дивує малювання кулькою
Із початком повномасштабної війни життя немов стало на паузу, згадує Ніна Дідичук. Перші два місяці нічого не хотілося робити, потягу до малювання взагалі не було.
– Донька Альона бачила, як у мене з кожним днем згасав вогонь енергії, і запропонувала дещо нове: «Мам, давай ти малюватимеш, а я буду знімати». А в мене вже й фарби повисихали. Я їх роблю сама – з акрилового лаку, клею ПВА й барвника. Пішла й заколотила нові. А донька познімала, змонтувала відео і завантажила його у ТікТок. Це був перший ролик, бо вона мене там тільки зареєструвала. Потім виклали його і в інстаграм. Зняли ще одне відео, і ще. Дивимося: люди підписуються, їм це подобається, перегляди ростуть. Ми за це зачепилися, з’явився азарт робити ще краще.
Одного разу побачила відео, як майстер декорував стіну штукатуркою, і щось до неї прикладав, щоб залишити оригінальний відбиток. Під рукою в мене була маленька повітряна кулька. Я поклала фарбу на папір і почала нею так само тицяти, а із клякси, що вийшла, вимальовувати квітку. Мені сподобалася фактура малюнка – гумова кулька залишала об’ємний відбиток з борознами.
Почала експериментувати з кольорами, а щоб краще поєднувати їх між собою, кульку вирішила перекочувати. Потім спробувала надутий пальчик від гумової рукавички – він теж залишив оригінальний мазок. Результат мене дуже потішив. Роботи я опублікувала в соцмережах і отримала схвальні коментарі. В інтернеті я не бачила нічого подібного. Одна жінка написала: «Ніно, запатентуйте, хай воно буде наше, українське!», – розповідає художниця.
Тепер авторське право на техніку малювання повітряною кулькою належить Ніні Дідичук. У коментарях під одним із відео, яке набрало понад 4,5 мільйони (!) переглядів, дописувач запитав французькою, чим малює художниця. Вона лаконічно відповіла смайликом повітряної кульки. «Звичайна повітряна кулька?!» – здивувався іноземець.
– Перший час відповідала на всі коментарі, слідкувала, як збільшується кількість підписників. Альона казала: «Як буде їх 10 тисяч в інстаграмі, відзначимо». Цієї відмітки дійшли досить швидко, чекали на сотню, а вже й двісті тисяч маю. Там дуже багато користувачів із інших країн. Українці дякують, що показую їм нашу культуру.
Рік тому донька поїхала на навчання до Японії. Ну все, кажу, більше нічого не викладатиму в мережі, бо нікому знімати. Альона аж обурилась: «Мамо, я стільки сил вклала, щоб ти почала це робити, а ти тепер покинеш?» Купила мені штатив, обладнання і поїхала. Тепер я знімаю відео сама, надсилаю їй, вона монтує. Донька – мій головний натхненник і продюсер, – каже Ніна Іванівна.
Нові відео у соцмережі блогерка публікує майже щодня. Знімає найчастіше в суботу – одразу кілька відео на тиждень вперед. Іноді виходить у прямі ефіри і проводить майстер-класи, відповідає на запитання глядачів. Особливо позитивно реагують її учні: «Ніно Іванівно, Ви наша тіктокерка!»
Втім сотні тисяч підписників та мільйонні перегляди поки не приносять майстрині заробітку з її хобі. Та вона зізнається, що й не ставить собі такої мети, просто робить те, від чого отримує задоволення.
Instagram Ніни Дідичук за посиланням, TikTok за посиланням.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
