У мальовничому куточку Переяславщини біля густого лісу розкинулося село Ковалин. Якихось 20 км на захід від Переяслава – і ви в Ковалині. Село належить до Дівичківської громади. У перші ж хвилини гостин справляє приємне враження: охайні чисті вулиці, рівні дороги, відчувається, що про природну красу місць тут дбають. У вихідний туди завітали журналісти Переяслав.City.
У вихідний – до клубу на майстер-клас
Біля в’їзду в село, відразу за зупинкою, гостей зустрічає місцевий будинок культури. Другий рік ним керує Любов Задорожна. Про активну діяльність клубу директорка регулярно звітує у фейсбук-спільноті. Видно, що в головному творчому осередку села вирує життя. І навіть у неділю, коли ми завітали до Ковалина, пані Любов була на роботі – проводила з дітьми патріотичну акцію «Малюнок для воїна ЗСУ».
– Нещодавно ми провели у селі благодійний ярмарок, місцеві господині приготували випічку і різні смачні страви, за які ми виручили більше 11 тисяч гривень. Передали їх волонтерці з Переяслава Ользі Дризі. Після цього за ініціативи Ольги в будинку культури організували майстер-клас із соломоплетіння. А днями вона опублікувала пост про те, що нашим захисникам потрібні дитячі малюнки й обереги. От сьогодні ми зібралися і на подвір’ї займалися творчістю. І дітки, і батьки отримали позитивні враження.
Любов Задорожна очолює Ковалинський будинок культури
Про всі майбутні активності Любов Задорожна повідомляє у закритій вайбер-групі з місцевими жителями. Каже, діти долучаються доволі активно, тому майстер-класи і різноманітні творчі заходи проводять майже щотижня. З народним аматорським колективом «Вербиченька» регулярно репетирують музичний керівник Василь Заболотний та Микола Гриценко. А от з концертами і масовими гуляннями вирішили почекати.
Останній концерт у Ковалині відбули 12 березня. Це була музична програма, присвячена жінкам, яку показали й у інших селах громади – Єрківці, Стовп’яги, Дівички. Щороку ковалинці з розмахом відзначали День села, та під час повномасштабної війни всі гучні святкування скасували.
Голова громади Олександр Слюсар на своїй фейсбук-сторінці з цього приводу пояснив: «Шановні друзі, якщо хтось хоче посвяткувати, я нікому не можу це заборонити… є бажання – поїдьте на заходи в інші громади. А поки гинуть на війні наші хлопці та жінки, поки рашистський окупант вбиває мирне населення, поки ми не переможемо ворога – в Дівичківській громаді всі святкові заходи скасовані! Святкувати будемо після Перемоги! Обіцяю!»
Любов Задорожна позицію голови розділяє. Каже, що завжди є і ті, хто підтримують, і ті, хто не підтримують святкування у цей непростий час. Однак сповна зрозуміти зможе лише той, кого війна торкнулася і забрала життя чи здоров’я близької людини. Додає, що з Ковалина, дякувати Богові, загиблих військових немає.
Відвідувачів у бібліотеці небагато, каже пані Любов
У приміщенні будинку культури діє й бібліотека. Відчинена щодня у будні з 8-ї до 16-ї, та відвідувачів небагато. Пані Любов виконує обов’язки і директорки, і бібліотекарки. Наголошує, що під час війни з полиць вилучили більше двох тисяч книжок російською мовою. Наразі займається облаштуванням краєзнавчого куточка.
У ньому вже є старовинне національне вбрання, посуд, скриня з рушниками, прялка та вишивані вироби від майстрині з Єрковець Марії Свитко.
Гімн України вишила майстриня з Єрковець Марія Свитко
Пані Любов – корінна жителька Ковалина. Каже, що кращого місця для себе не уявляє. Про якісь проблеми життя в Ковалині замислилася на кілька хвилин, але глобальних недоліків так і не назвала.
«Хіба що хочеться великий супермаркет, у якому б можна було купити усі необхідні речі до найменшої дрібнички. Щоб мені не їхати аж до міста по ось ці стрічечки для майстер-класу, які коштують 30 гривень», – усміхається.
У бібліотеці пані Любов показала товстеньку брошуру про історію села, подаровану земляком Миколою Романом, і розповіла деякі цікавинки.
Історія села Ковалин
Село Ковалин, ймовірно, було засноване ковалями, які поселились на зимовому шляху з Переяслава до Ржищева, Воронькова та Києва. В першій половині 13 століття на території сучасних Ковалинських земель існували поселення: на території урочища Підбірне між Каранню та озером Гнилим, в урочищі Узвіз в сторону сучасного села Дівички та біля урочища Діброва в сторону сучасного села Сошників.
Дороги у селі тішать місцевих жителів
Через село до 19 століття протікала невелика річка Иква з притоками, яка брала початок з потужних підземних джерел в межах села та, протікаючи через села Ковалин, Дівички, Гречаники, Стовп'яги та Карань, нижче Переяслава впадала з правого боку в річку Трубіж. Згідно народних переказів, джерела були настільки потужними, що заливали низькі сільськогосподарські угіддя. Щоб зменшити витоки води, на прохання мешканців села, місцева відьмачка овечим руном прикрила джерела.
Храм на честь Різдва Божої Матері в Ковалині першим у громаді перейшов до ПЦУ
Внаслідок господарської діяльності населення села, а згодом і меліоративних заходів влади в 30-50 роках минулого століття річка Иква практично зникла. Її сліди проглядаються тепер лише у вигляді меліоративних канав. Біля 500 десятин ковалинських земель – це болото Карань. В 20-х та 50-х роках минулого століття була проведена меліорація і болота фактично осушені.
Площа села – 6,77 кв км. Станом на 1 січня 2021 року в селі налічувалось 645 дворів, в яких проживали 789 людей, більшість з них – пенсіонери.
Де у вихідний день відпочиває сільська молодь?
Вода у ставку – бірюзова, як у морі
А де ж у вихідний день розважається місцева молодь? Навпроти будинку культури, біля продуктового магазину з табличкою «Кафе», попиваючи у затінку квас, спілкуються двоє підлітків – 14-річні Вова і Влад. Один навчається у Переяславському ліцеї, другий – їздить у Дівички.
У Ковалині працюють два продуктових магазини, їх ще називають кафе
Запитую, де люди в селі влітку відпочивають. Хлопці майже одноголосно відповідають:
– На ставку!
Допитуюся, що ж там такого? Напевно, пляж?
Дорогою до пляжу Вова і Влад зайшли освіжитися квасом
– Туди приїжджають купатися з усього району. Там і волейбольний майданчик є. Ми теж туди зараз підемо, це надалеко – попід парканом від будинку культури і праворуч, – показує Вова.
Біля магазину облаштували дитячий майданчик
Знайти найпопулярніше місце відпочинку в Ковалині нескладно – звідти або туди кожні кілька хвилин хтось йде пішки або їде велосипедом.
Знайти ставок нескладно: звідти або туди постійно хтось їде
Територію єдиного в селі ставка впорядкували за кошти з бюджету громади кілька років тому. Розчистили дно, розширили, засипали піском пляж.
– Ми з другом приїхали з Дівичок, і, можу сказати, що це краще місце в громаді. Вода чиста, аж бірюзова, дно глинисте, без мулу. Раніше їздили на Дівичківський кар'єр, але ж там торф'яне дно і пляж маленький. А тут чисто, охайно, мішки для сміття повісили. В сезон тут щодня багато людей, – розповів Микола, один із відпочивальників.
Хлопці й дівчата грають у пляжний волейбол
Жителька Ковалина Людмила Гуща прийшла на пляж з восьмирічним онуком Максимком. Тішиться, що для дитини цей пляж абсолютно безпечний – чиста вода, м'який пісок, біля берега неглибоко.
– Єдине, – каже пані Людмила, – хочеться, щоб встановили кілька лавок та столиків. Раніше їздили до Дніпра або в Дівички на пляж, а тепер у нас є свій. Нам у селі живеться добре. Шкода тільки, що закрили школу, бо дітей дуже мало, тільки садочок лишили. Мої двоє онуків живуть у Переяславі, то й навчаються там.
Пані Людмила з онуком прийшли відпочити біля ставка
Нині ж продовжуються роботи з благоустрою території біля ставка. А нещодавно місцеві жителі долучилися коштами і провели зариблення – у водойму вселили близько 200 кілограмів риби, розповів депутат Дівичківської громади Віталій Горобій:
Віталій Горобій розповів про план благоустрою місцевого пляжу
– У нас є неофіційна спілка рибалок, ми ініціювали збір, гроші приносили місцеві жителі. Я навіть не розраховував на таку активність – 15 тисяч гривень зібрали буквально за тиждень. Далі з нами працював іхтіолог, допомагав з вибором видів риби. Це коропи, лини, карасі. Вже збираємо кошти, щоб восени провести наступне зариблення. Також в планах розширити ставок до 2,5 гектарів, зараз площа близько одного. Вода в ньому чиста, прозора, як у Азовському морі. Навіть коли експерти провели аналіз, сказали, що вона придатна для розведення рідкісних видів риби.
Вода у ставку мов бірюза
Лисиці крадуть курей посеред білого дня
Ще одна унікальна особливість Ковалина – невеличке село ніби опинилося у полоні густого величного лісу: на ковалинських землях тисяча гектарів лісів. Переважають хвойні дерева – сосна. Проростають також дуби, берези, липи, вільхи, граби. Часто зустрічаються дикі яблуні та груші. Можна зустріти кущі ліщини, терену, калини, шипшини, малини, ожини, бузини.
У ковалинських лісах переважно ростуть сосни
Особливо грибники цінують ковалинські ліси. Переважно там "полюють" на білий гриб, польський, маслюк, лисички, опеньки, сироїжки, підберезовики, підосичники.
А нещодавно місцеві жителі почали скаржитися на засилля непроханих лісових гостей – лисів. Ковалинці стверджують, що руді розбійники нападають на домашню птицю, і хазяйнують на їхніх подвір'ях навіть у центрі села серед білого дня.
У лісі живуть дикі кабани, косулі, лисиці, та полювати на них зараз не можна
Віталій Горобій каже: про проблему знає, бо сам є мисливцем, але зробити поки що нічого не можуть – полювання в умовах воєнного стану заборонене законодавством.
– У лісах Ковалина водяться дикі кабани, косулі, лисиці. Разом з єгерем Сергієм Крусем та мисливствознавцем Валентином Шовкошитнім плануємо зробити спробу акліматизувати фазана. Але за останній рік поголів'я лисиць дуже виросло, бо відстрілювати хижаків не можна, а вони ж пряма загроза для птахів. Втім, якщо спроба буде вдалою, наступного року запустимо більше.
Фінансування мисливства на критичному рівні, загодівлю звірів спілка місцевих мисливців – близько десяти осіб, проводить власними коштами. Одноосібники надають зерно, взимку розносять корми, аби підгодовувати тих же косуль, щоб вони не загинули, – пояснив Віталій Дмитрович.
Криниця біля лісу працює!
Хата видатної художниці Марії Буряк
На краю села, немов заснула біля дрімучого лісу, занедбана хатка відомої на всю Україну художниці Марії Буряк. Вона народилася і все своє життя прожила в Ковалині. Через тяжку недугу змогла закінчити лише чотири класи. Художню майстерність опанувала самотужки. Оскільки не могла вільно пересуватись, заробляла гроші вишиванням рушників для своїх односельців. А згодом взяла до рук пензля.
Хата, у якій жила відома художниця Марія Буряк
Художниця найбільше любила зображати на своїх полотнах яскраві квіти та птахів. А коли їй пропонували переїхати до столиці, казала: «Я тут засинаю під спів солов’я, та просинаюсь під щебет пташок». Поховали видатну мисткиню у рідному селі в 2008 році поряд із могилою матері.
Марія Буряк похована на ковалинському цвинтарі біля матері
По квіти до ковалинської господині їдуть з усього району
Василина Остапенко (45 років) переїхала до Ковалина у 1992 році після вибуху на Чорнобильській АЕС із села Новий Мир Поліського району. Для переселенців із Чорнобильської зони у селі звели нові помешкання, а згодом побудували школу. Зараз неподалік від неї стоїть меморіал жертвам тієї катастрофи. Пані Василина закінчила 10 та 11 класи у єрковецькій школі, тепер у тій же гімназії і навіть у тієї ж класної керівниці навчається її 14-річний син Віталій.
Школа у Ковалині
Пані Василину в селі знають і поважають через її красиве захоплення – на своїх плантаціях загальною площею в один гектар жінка вирощує близько 15 тисяч кущів троянд та 60 тисяч кущиків лаванди.
Придбати саджанці троянд, а їх у квітникарки аж 150 сортів, або лаванди, чи просто сфотографуватися у квітковому царстві, до неї з'їжджаються з усього регіону. Цією справою господиня займається вже 17 років. Протягом сезону робота триває майже щодня, зранку до вечора. Зараз у цьому бізнесі їй допомагають чоловік Андрій, сини Валентин та Віталій, невістка Діана. Навіть у вихідний вони на грядках – прищеплюють пагонці троянди до саджанців шипшини. Процес складний і кропіткий: за день вдавалося прищепити до 900 саджанців.
Доглядати за квітами Василині Остапенко допомагає невістка Діана
– Це треба дуже сильно любити, тоді не відчуваєш труднощів, – каже пані Василина. – З моїм колишнім чоловіком ми почали з того, що висадили кілька тисяч кущів троянд. Сподобалося, нас самих це зацікавило. Перші роки було тяжко, бо мало хто знав про нас. А потім статтю про чоловіка опублікували у "Віснику Переяславщини" з фотографією на першій сторінці, і про нас дізналися всі села й місто. От тоді ми лопату вже з рук не випускали. Тому дуже дякуємо вашій газеті.
Охочі придбати квіти можуть зателефонувати господині за телефоном (093)2876957 (Василина).
Василина Остапенко вирощує троянди 150 сортів
Ковалин прийняв переселенців під час великої війни
Вийшовши з запашним букетом троянд, на цій же вулиці Шевченка ми зустріли усміхненого чоловіка. Пан Василь (63 роки) переїхав до Ковалина з дружиною та онуками на початку повномасштабного вторгнення із Запорізької області. Зараз це прифронтова зона, яку росіяни періодично обстрілюють.
Пан Василь оселився у Ковалині під час повномасштабної війни
– Приїхати у Ковалин мені порадив знайомий з колишньої роботи. Я все життя працював далекобійником. Тут ми орендували будинок – господарі поїхали до Польщі, і він стояв порожній. Народ тут приємний, доброзичливий, нас прийняли як своїх, допомагали. Я вже на пенсії, але вдалося влаштуватися на роботу водієм. Не люблю сидіти без діла, якщо здоров'я дозволяє попрацювати, чому б ні?
Наостанок чоловік побажав і нам міцного здоров'я та мирного неба. Привітався й потиснув руку місцевому жителю, який йшов повз. За цей рік для нього Ковалин став рідним.
На зелених полях Ковалина пасуться корівки
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
