Давній український звичай толоки відтворили 29 липня в Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Всі охочі зібралися, щоб спільними зусиллями відреставрувати повітку – обмазати її глиною, повідомляє Переяслав.City.
Напередодні толоки у дворі заможного селянина-промисловця на території Музею просто неба вирили яму та завезли глину, яка всю ніч киснула. Вже зранку в суміші глини й соломи тупцювали коні – за співпрацю та залучення коней керівництво заповідника "Переяслав" подякувало очільнику ПП "Земля Переяславщини" Олександру Яремі. А згодом долучилися й відвідувачі, і почали дружно місити глину босоніж.
Зранку глину місили коні
Згадували, як колись їхні батьки, бабусі й дідусі збиралися всім селом на толоку, щоб допомогти односельцям звести будинок. Одні чоловіки підкидали у заміс глину, пісок та солому, другі – місили його верхи на конях, треті підносили до споруди. Тоді, брудні, але веселі та безтурботні, розмазували ту "штукатурку". Таку важку буденну роботу робили радісно, співаючи та жартуючи, обмазуючи одне одного глиною. А після завершення вмивалися і всі разом сідали за стіл.
Колись казали: "Без толоки як без руки: ні хати не зробиш, ні сіна не скосиш"
У Музеї просто неба взялися обмазувати повітку – господарське приміщення для утримання свійських тварин або зберігання різного сільськогосподарського майна. Реставратори регулярно оновлюють будівлі, кажуть працівники заповідника. На черзі була саме ця споруда. Тоді й подумали: чому б на таке цікаве дійство не запросити гостей?
– Толока – справа почесна і її любили в народі, – розповіла завідувачка відділу екскурсійно-масової роботи НІЕЗ "Переялав" Світлана Микитченко. – Сьогодні ти сусідові допоміг, а завтра – сусід тобі. Це була добровільна справа, але не йти на толоку вважалося непорядним. На неї скликали односельців, сусідів, родичів. Виконували роботу з піснею, щоб веселощі не переводилися в житті господарів хати. Господар за роботу не сплачував, проте щедро віддячував смачним застіллям. А як "прийме" роботу, його з господинею, жартуючи, купали у глині.
Для українців толока – справа почесна
Музейники зазначають, що робота не завершена, тож планують продовжити наступної суботи, 5 серпня. Переяслав.City неодмінно анонсує захід.
Тим часом на базарній площі панувала справжня музична феєрія – культурно-мистецький проєкт "ФолькКрай". Його організував Відділ культури і туризму Переяславської міської ради, Київський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи у співпраці з НІЕЗ "Переяслав". Директорка центру Олена Завальська розповіла, що фестиваль започаткували три роки тому, втім і надалі хотіли б збиратися у Переяславі.
Тож цього разу для глядачів виступили двадцять найкращих фольклорних колективів Київщини: з Білогородської, Зазимської, Згурівської, Боярської, Бородянської, Білоцерківської, Баришівської, Вишневської, Макарівської, Бучанської та інших громад області. Серед них був колектив, включений до культурної спадщини "ЮНЕСКО" – це народний фольклорний ансамбль "Червона калина" з села Лука Білогородської громади. Артисти виконували старовинні українські народні пісні, деякі з яких притаманні їхньому краю.
Народний фольклорний колектив "Червона калина" з села Лука Білогородської громадиФото: Proslav
Завідувачка меморіального музею Григорія Сковороди Тетяна Радіоненко, провела з відвідувачами давній обряд молотіння льону. Знана майстриня власноруч виготовляє домоткане льняне полотно. Для цього вона вже провела перший етап обробки і висушила льняні стребла. Разом з учасниками майстер-класу льон обмолотили, щоб добути насіння для наступного врожаю. А далі пані Тетяна замочуватиме і сушитиме стебла, після чого добуватиме волокно для майбутньої пряжі.
Тетяна Радіоненко розповіла про зустріч із цікавим чоловіком, який завітав на фестиваль. Його ім'я Василь Дукай, а прізвисько має – Босий. Так його кличуть, бо взувається тільки тоді, коли на вулиці слизько.
На фестиваль приїхав знахар із Закарпаття Василь "Босий"Фото: з фейсбук-сторінки Тетяни Радіоненко
Конопляні штани, сорочка, солом’яний капелюх та супроводжуюча палиця з грабового дерева – на Закарпатті пана Василя знають як мудреця, знахаря й цілителя. Проте він не відірваний від сучасності і доволі активний користувач інтернету, зазначила пані Тетяна, й опублікувала з ним спільне фото.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
