У Переяславській громаді, за даними міської влади, проживає наразі близько 4,4 тисячі ВПО. Та щодо бізнесу, то наскільки нам відомо жодного значного підприємства із небезпечних місць до нас не переїхало. Тож Переяслав. City вирушив вивчати досвід Закарпатського регіону разом із командою Харківського прес-клубу.
Евакуація у напрямку відносно безпечного регіону
Як місцева влада заохочує релокований бізнес залишатися в них працювати і розвивати економіку, як громади приймали ВПО і як справляються з викликами війни загалом – ділилися досвідом з учасниками престуру в містах Закарпаття – Ужгород, Мукачеве, Хуст.
Близько 600-700 тисяч внутрішньо переміщених осіб прийняло Закарпаття у перші місяці повномасштабного вторгнення армії рф в Україну. Наразі там поки що мешкає половина, офіційно зареєстрованих є близько 150 тисяч осіб.
Крім того, туди ж у першу чергу з прифронтових територій почав масово виїжджати і бізнес. До літа 2022 року у Закарпатську область релокувалися майже 400 підприємств. В тому числі близько 200 компаній відкрили на цій території свої нові виробництва чи філії, офіційно залишаючись у рідних містах. Загалом це ледве не половина всього переміщеного бізнесу за час війни.
Віктор Микита під час брифінгу з журналістами престуру
У регіон переїхали переважно ті, що працювали у сфері ІТ-індустрії, послуг та торгівлі, підприємства переробної промисловості та будівництва. Про це розповів на брифінгу керівник Закарпатської ОВА Віктор Микита.
Закарпаття нині є одним із відносно безпечних регіонів у країні, де триває війна. Тут після 24 лютого 2022 року не запроваджували комендантської години. Тому сюди чи не найбільше ринулося переселенців, особливо, спочатку тих, які прямували транзитом через пункти пропуску в європейські країни.
Вулиця Собранецька в Ужгороді починається від площі Жупанатської і тягнеться до Державного кордону України зі Словаччиною. І там на пункті пропуску одночасно перебувало понад 10 тисяч людей. Тобто запроваджувати обмеження за таких умов було б критично.
– До того ж, ми протестували нашу правоохоронну систему – чи зможе вона виконувати нові завдання. За два тижні ми зрозуміли, що ситуація під контролем, дестабілізаційних моментів не виникає, тому в запровадженні комендантської години не бачили сенсу, – розповідає Віктор Микита.
За його словами, саме цей чинник став одним із маркерів відносно спокійної ситуації в регіоні, який і привабив бізнес, що шукав надійного прихистку. Ризики, які могли бути – релігійне, мовне чи національне, так зване «угорське питання» – не було насправді проблемою для переселенців, яку почасти роздмухували в суспільстві під впливом тієї ж таки багаторічної російської пропаганди. Робилося це і задля дискредитації України на міжнародній арені.
– На Закарпатті століттями вживалася представники різних громад і етнічних груп, і в нас не було переслідувань чи утисків людей за якоюсь ознакою, що намагаються нині «підсвітити» наші вороги. Ми вживаємо всіх заходів, щоб така спекуляція не стала перепоною для вступу України до Євросоюзу, – запевняє очільник області.
Віктор Микита під час брифінгу з журналістами престуру
Завдання: створити успішний економічний фронт
На території області є 64 громади, кожна з яких спочатку автономно приймала і допомагала ВПО. Звісно, великий наплив переселенців спричинив зростання цін на нерухомість у цьому регіоні. Ужгород займає наразі позицію в трійці лідерів за вартістю житла.
– На третьому тижні війни ми зрозуміли, що гуманітарної допомоги в нас достатньо, голови громад справляються, на базі «Єврокар-Чоп» ми створили гуманітарний хаб і там уже без нашої участі все працювало. Вантаж прибував, обліковувався, і переміщався залізницею чи вантажним транспортом уже в інші області за призначенням. Нашим завданням стало зберегти українську економіку, створити успішний економічний фронт – наголошує Віктор Микита.
В області створили близько 29 виробничих майданчиків різного типу, стану і власності для релокованого бізнесу. Деякі площі комунальної власності віддали бізнесменам за символічну плату. Адже багато було занедбаного, бо після розпаду союзу економіка в Закарпатті не розвивалася. Там переважала туристична, торговельна сфера, але виробництва не було. І в час війни для регіону це стало шансом його відновити.
Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита (праворуч) на підприємстві у Виноградівському районі «Харчові технології Закарпаття», де виробляють корм для тварин. Це один із найбільших платників податків району, спрямовує мільйони гривень до бюджетів усіх рівнів і надає соціальні послуги громаді.
– Із кожним бізнесом я говорив особисто: хотів почути про їхні потреби і технічні завдання, щоб вони могли якнайшвидше розпочати працювати. Ми робили для цього все. Укрзалізниця перевозила обладнання безкоштовно. Тут обленерго відразу підключало мережі, в борг чи й безоплатно, голови громад так само допомагали. Здавалося, все налагоджується. Тому з урахуванням цього ми іноді дозволяємо собі говорити про те, що в нас створено інвестиційно привабливий клімат, – наголошує спікер.
Відтак завдяки релокованому бізнесу бюджет Закарпатської області зріс на 27%. Переважно, це надходження від ПДФО. Ця маленька область нині займає 21 місце в Україні щодо обсягу бюджету, але шосте (!) щодо обсягів фінансування і підтримки ЗСУ. З початку війни це 1,7 млрд грн лише прямих бюджетних видатків, – заявив Віктор Микита.
«Закарпаття ніколи не мало якісного ринку праці»
Це визнає нині Віктор Микита, аналізуючи розвиток економічного сектору краю. Не було виробництва, тому люди орієнтувалися на заробітки. Економіка краю базувалася на коштах заробітчан, які відправляли їх в Україну своїм дітям та рідним і саме ці гроші тут крутилися. Але це було нездорове підґрунтя. Тому серйозний бізнес, який переїхав сюди з початком війни, став поштовхом для регіону щодо розвитку.
Зі слів очільника області, наразі вони справляються без державних дотацій, завдяки доходам від релокованого бізнесу покривають свої потреби на утримання інфраструктури та соціальної сфери. Та при всьому оптимістичному настрої з часом на сьогодні в них дуже гостро постала проблема з робочою силою.
– Упродовж минулого року було створено 7 тисяч нових робочих місць. Окремі підприємства частково привезли своїх працівників, але більшості їх бракує і вони шукають фахівців на місці.
Офіційно влада визнає ще одну причину браку працівників – неочікувано велика частка місцевого населення за час війни виїхала за кордон. Часто цілими родинами, і про повернення поки що не думають, там у школу пішли їхні діти. Це знову ж таки переважна частка заробітчан. Хто перебував до 24 лютого в іншій країні, там і зосталися, перевезли туди своїх рідних. Голова області також визнає, що емігрувало і багато представників угорської та румунської національностей.
– Водночас маємо опору і на свого внутрішнього інвестора, – наголошує співрозмовник. – Це наша компанія з виготовлення мдф-плит в громаді Батів, вони вклали там у будівництво заводу 250-270 млн доларів. Бізнес на слово повірив у нашу підтримку, сприятливий інвестиційних клімат. Наступного року в червні запускаються на одну тисячу робочих місць.
У залі для церемоній Закарпатської ОВА
У Перичині відкрилося підприємство з виробництва вітряків на одну тисячу робочих місць. Наразі там працює 300, решту шукають. Заробітна плата 30-60 тис. грн. Як каже Микита, за такої умови заробітчанам вигідніше повернутися додому:
– Якщо порахувати чисті доходи наших заробітчан та їхні витрати за кордоном, то їм вигідніше повернутися, тут жити і працювати на економіку України, маючи відносно такий же дохід, як і на заробітках.
Ми також розуміємо настрої ВПО, які поки що не дуже активно займають ці вакантні робочі місця. Кожен думає про свій дім. Кожен думає про завтрашній день. Тому ми водночас зі створенням робочих місць працюємо над тим, щоб створити якісні умови проживання і для переселенців, які зможуть у нас залишитися надовго.
Як визнають закарпатці, усіх таких потенційних переселенців зупиняє вагомий чинник: висока вартість житла. Зі слів місцевих, купити навіть старенький сільський будинок без зручностей буде коштувати не менше 25 тисяч доларів.
Звісно, спочатку вимушених переселенців поселяли в пристосоване житло чи організовані прихистки. Але то все тимчасове. А заробити на власне житло зуміють далеко не всі. Обласна влада про це вже також подбала.
Про те, як на Закарпатті приймали ВПО, які умови там створені, яка допомога і перспектива надається – у наступній публікації. Це цінний важливий досвід, який може стати корисним для нашого регіону.
У коридорах Закарпатської ОВА висять фото розстріляної Бучі
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
