15 вересня виставка «Котячі історії» вже, на жаль, закривалася, і авторка ляльок Маргарита Бовт приїхала, щоб забрати своїх іграшкових тваринок. Але і в останній момент відвідувачів було дуже багато – дітей, яких привели батьки та вчителі. Листівки з зображеннями «котячих композицій» розліталися, як гарячі пиріжки – їх залюбки купували і малюки, і дорослі. Жодна дитина не залишилася без уваги авторки – Маргарита уточняла кожне ім’я і залишала дарчий напис на придбаних листівках. Про своє захоплення авторською іграшкою майстриня розповіла Переяслав.City.
– Пані Маргарито, я знаю, що сюжети для своїх композицій Ви берете з реального життя. У мене в руках листівки «Єврейська мама» та «Постачальник валеріани», які вони мають історії?
– Ой, на «Єврейську маму» мене надихнула сценка, свідком якої я була в Одесі. Дорідна матуся з цілком собі дорослим синочком поважно шпацірували по Дерибасівській та жваво обговорювали «нєвєст», і мама наполягала на чиїйсь кандидатурі. Синочок же впирався: «Ну мама, она мне не нравится, она таки какая-то не такая!». І в мене це викликало таке замилування, ну супер колоритні персонажі – справжнісінька «Аідіше маме», що на світ з’явилася чергова котяча історія. Щоправда, «синочка» я зробила у вигляді дитинки.
Я люблю старі фільми, і в одному з них я побачила дядька на моторолері. І настільки він мені сподобався, я така: «Все, роблю!». І ось у мене вийшов поважний котик-водій. Я вирішила, що він буде розвозити те, що подобається котам – валеріану. До речі, ящичок позаду нього відкривається і може слугувати шкатулкою. Я віддаю перевагу функціональним речам, і намагаюся, щоб мої котики були не просто статуетками для краси, а й допомагали своїм господарям у повсякденному житті. Їх можна також пересадити, перевдягнути, поставити на лапки, адже так цікавіше.
Майстриня Маргарита Бовт
«Кота-лицаря» я задумувала трошки не таким – він повинен був нагадувати не воїна, а хлопчика, який уявляє себе лицарем, переможцем, захисником, з дерев’яними щитом та мечем, на іграшковому конику-качалці, і називатися ця композиція повинна була «Ицай», як маленькі дітки вимовляють, ну вже що вийшло. Зате у нього є покликання – бути антистресом: меч у лапці котика розсікатиме весь негатив у житті його майбутнього господаря, я так задумала, – посміхається художниця.
– Свою історію має і «Янгол-охоронець». У 2018 році на другому ярусі Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври проводилася виставка авторської ляльки «Янголи… Ті, що завжди поруч», де було представлено понад тисячу робіт різних авторів, як вітчизняних, так і зарубіжних. Там брав участь і мій білий котик із крильцями, який турботливо тримає в обіймах мишок. Ця експозиція була внесена в Книгу рекордів України в категорії «Масові заходи, вперше».
– Чому саме котики? Ви не виготовляєте ляльок, які зображають людей, інших звірів?
– Людей – ні. Їх роблять усі, я не хочу повторюватися, хоча як майстер, можу, звичайно, на замовлення. Іноді виготовляю й інших звірят, у моїх композиціях присутні зайці, свинка, мишки, але основним героєм залишається Кіт. Це при тому, що я не є фанатичним прихильником саме котів, я люблю всіх звірів. Просто мене приваблює їхня незалежність, свавільність, непередбачуваність: зараз у нього немає настрою і він роздирає пазурами тобі руку в кров, а через п’ять хвилин щось клацає у котячій голові, і він біжить до тебе гладитися і співати-муркотати пісеньку.
– Ваші котики є частими гостями виставок авторських ляльок. Ви не боїтеся, що їх пошкодять? Адже вони такі милі, що до них хочеться доторкнутися, особливо дітям.
– Ну, якщо боятися, то нічого і не вийде. Взагалі з мого боку все базується на довірі, на усних домовленостях з організаторами виставок, що ляльки повинні повернутися до мене цілими і неушкодженими. Дотепер усе було нормально, сподіваюся, що так буде і надалі.
– Сьогодні вранці придбали «Кота-інтелігента» з грамофоном, не секрет, скільки він коштував?
– Не секрет. 7 тисяч гривень. Це дешево для такої ляльки, він досить великий, з масою деталей, і на нього пішло багато часу та матеріалу. Але в людей не так багато грошей, особливо зараз, тому – нехай приносить радість своєму новому господареві, я рада, що його купили!
– Скільки часу йде на одну композицію?
– Це залежить від розміру та деталізації. «Царський сніданок», де я робила для кицьки ліжечко, шила балдахін, і сама вона велика, займає десь місяць. Усі «котячі» меблі та аксесуари я виготовляю з нуля, вручну, з пап’є-маше, яке довго сохне. Буває, що матеріали, придбані для роботи, виявляються неякісними, і скільки б я часу не витратила, якщо бачу, що діла не буде – все летить у смітник, замовляється і виготовляється заново. Мої ляльки-котики повинні бути якісні, не ламатися, не розклеюватися, довго служити і тішити людей, адже я їх роблю насамперед для радості. Зараз у країні війна, страх, сум і горе, і мої коти є такою собі віддушиною. На виставках перша емоція відвідувачів – сміх, у вусатих персонажах вони впізнають себе, і це є для мене найбільшою нагородою та відчуттям того, що моя робота потрібна і корисна.
– Над чим працюєте зараз?
– О, у мене маса задумів, проєктів, тільки встигай втілювати їх у життя. Не буду розкривати всіх деталей, але зараз виготовляю кицьку, яка буде називатися «Нічна жриця» від слова «жерти», – сміється Маргарита.
Мисткиню з її виставкою кумедних пухнастиків запрошують до села Щасливе, вона радіє і погоджується, але говорить, що вже немає з чим їхати – майже всі котики вже придбані, тому треба терміново виготовляти нових – теплих, пухнастих, смішних, які неодмінно приноситимуть щастя.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
