Тетяна Миздренко – власниця невеличкого магазину «Незабудка» в Переяславі. Він був одним із перших у місті закладів приватного бізнесу, і донині в його асортименті переважно косметика та побутова хімія. Прийшли поспілкуватися з пані Тетяною про її справу, але невимушена розмова пішла трішки в інше, але дуже цікаве русло.
«Вибір бізнесу – то про особисте»
– Пані Тетяно, у 1990-х ви починали на цьому місці бізнес із кіоску із парфумами й помадами. Хоча в ті непрості часи багатьом було не до краси: люди шукали необхідні продукти, дешевий одяг. Чому Ви тоді обрали саме косметику?
– Життя завжди непросте. Але жінка залишається жінкою: нам завжди хочеться бути красивими, доглянутими, в першу чергу – для себе, не для когось.
Так склалися обставини, що все моє дитинство з двох рочків пройшло у лікарнях – лікували неіснуючий туберкульоз. Уяви собі, як тоді мені, самій-самісінькій дитині, було місяцями в Боярці. А коли мама приїжджала провідати, її до мене не пускали. Вона, бідна, бігає навколо нашого корпусу, а санітарки її женуть: «Не положено! У нас карантин! Мамашо, їхали б ви додому, нічого з нею не станеться!». Як згадаю, то тим, хто розказує про чудову радянську медицину, хочеться очі видряпати…
Так ось, тоді у рідкісні моменти зустрічей я просила, щоб мама мені привезла слоїк парфумів і носову хустинку. І вона мені її передавала з малесенькою пляшечкою «Пікової дами». Тому такий вибір напрямку торгівлі, це, мабуть, особисте. Я просто не можу торгувати оселедцями та ковбасами. Все це потрібне, ми всі любимо цим смакувати, і я теж, але – не моє.
Моє завдання – допомагати жінкам зберігати свою привабливість завдяки догляду. Добре, якщо в когось є можливості купувати нішеву дорогу косметику. Та навіть із допомогою недорогої вітчизняної можна виглядати чудово у будь-якому віці. Просто треба знати деякі тонкощі: насамперед, свій тип шкіри – під неї добирається доглядова косметика, компліментарна кольорова палітра – краще пасують теплі чи холодні відтінки. Та найголовніше правило – не переборщити з декоративними засобами.
Дочка вирішила жити в Японії
– Нині у ваших вітринах є японська косметика, засоби для ванни та інше. Ваша ж донька мешкає у Японії, і Ви там були неодноразово, надихнулися?
– Ох, справді, вражень багато! – сміється. – Моя Альона поїхала туди за контрактом на роботу, їй тоді було 19 років. Побула три місяці, приїжджає і каже: «Мамо, Японія – це країна, в якій я буду жити».
Така деталь: японці дуже дбають про екологію, поширений транспорт – велосипеди. Для них облаштовані величезні паркінги на кілька поверхів! І там нікому в голову не приходило, щоб їх охороняти. А в 2004-2005 роках туди наїхало багато русні, і велосипеди у японців почали зникати. Уявляєте? Тільки тоді вони почали їх прив’язувати.
Тетяна Миздренко гостює у доньки в Японії Фото: фб-сторінка Тетяни Миздренко
Їхали ми з Йокогами на гарячі джерела за 300 кілометрів. Друга половина дороги – гірський серпантин, де автобуси не зупиняються, бо це небезпечно. Перед серпантином зупиняються усі водії обов’язково. Для цього облаштована споруда на зразок маленького готелю. Там чай, кава, перекус за символічну ціну. Але безкоштовні туалет, душ, є навіть одноразові станки для гоління, одноразові зубні щітки з уже вичавленою на них пастою. Ніхто не додумається красти ці станки та щітки – це дикунство. А в нас може бути…
У кожному парку, а там їх багато, – «мавзолей», який сяє вогнями. Питаю доньку, що це. Вона сміється: «Побачиш». Насправді так виглядають їхні безкоштовні туалети. Все чисто, є вода холодна і гаряча. Відкидні пеленальні столики, спеціальні стійки з пелюшками, памперсами та прокладками – все безкоштовно.
Японці взагалі не уявляють, що туалет може бути платним. І ніхто не краде тих памперсів – це для нас розкіш, а для них – дрібниця, яка коштує копійки. Дивишся на все це, і таке зло бере! Японці на голих скелях змогли побудувати розкішні міста, організувати для своїх людей комфортне життя, а чому ж ми не можемо так?
Хоча я знаю відповідь. Про зручні туалети в громадських місцях я постійно нагадую нашим можновладцям, і про свій «японський» досвід теж. Перед виборами заскакує до мене в магазин один: «Таня, клопочешся про туалети? Голосуй за мене, побудуємо!». Вискочив, тягне мене за собою: «Де тобі треба? Ось тут підійде?». Кажу: «Тпру, стій, шановний, не так швидко. Проголосувати – і побудуєш? Знаєш, де? У своєму будинку вже третій, а для людей – дулю з маком! Скільки років ти вже при владі? Багато набудував?». Подивився він на мене і більше з цим не підходив.
Тетяна Миздренко гостює у доньки в Японії Фото: фб-сторінка Тетяни Миздренко
Торгівля для зручності клієнта
– Японська ж торгівля теж має свою специфіку, і вона, знову ж таки, орієнтована максимально на зручності для покупця. Дуже поширена виносна торгівля. Який би не був величезний маркет, перед ним просто неба – прилавки з тією ж продукцією, де є всього потроху. Вище шостого поверху – усе по одному долару (146,5 єн), а на прилавках – по три. При цьому люди там купують, бо економлять час: всі працюють чи навчаються, тому їм ніколи бродити численними поверхами торгових центрів.
Також біля маркетів влаштовані криті площі – для торгівлі в негоду. Я ж скопіювала все це: під моїми маленькими навісами он сидять бабусі з городиною та газетами. Свій товар теж виставила і надвір, перехожі звертають увагу і заходять, купують. Я переконалася, що це справді доцільно і вигідно.
Виносна торгівля біля магазину «Незабудка»
Ще у японців є вислів: «Одна сходинка – мінус 10% бізнесу». Тобто жителі Японії вважають, що підійматися сходами в магазин незручно, і тому клієнт піде до закладу, де доступ комфортніший. Додам, що свого часу проїхала Європою від Польщі до Монако. І маю сказати, що європейські країни блякнуть у порівнянні з Японією щодо порядку і комфорту.
Звичайно, в цього «земного раю» є зворотний бік, не всі звичаї і манери японців нам зрозумілі. Наприклад, там ніхто не допоможе жінці піднести важку сумку, перекотити коляску з дитиною – не прийнято, бо це порушення особистих кордонів.
Там водночас дуже культивується сімейна «клановість», і ці клани конфліктують, змагаються за вплив і владу. І так, там очевидним є розшарування суспільства на еліту та простих людей. Еліта – чиновники всіх рівнів, це приблизно 10 відсотків населення.
Та, мабуть, найголовніше, що для себе відзначила: японці живуть в системі максимальної регуляції. Наприклад, вони й не уявляють, що можна в таксі просто так слухати музику, як це є в нас, – адже автор цього твору образиться! Треба купити його диск, звісно ж, ліцензійний, чи оформити підписку на певний музичний канал і слухати в навушниках.
Перлина Японії - ОкінаваФото: фб-сторінка Тетяни Миздренко
У вихованні змалечку – сувора дисципліна. У більшості японці живуть не як хотіли б, а як прийнято, в жорстких рамках. Дотримання обрядів та традицій грає у їхньому суспільстві одну з найважливіших ролей. Золота чи срібна, але все ж – клітка. Можливо, саме в цьому одна з причин великої кількості суїциду серед молоді.
Між тим у Японії у нас з’явилися друзі, незважаючи на таку колосальну різницю у менталітеті та світогляді. І коли вони зі свого впорядкованого життя в мегаполісі потрапили до Переяслава, то не могли отямитися від захвату. М’який клімат, краса природи, українські привітність, відкритість та щирість полонили наших гостей.
Йокогама. Там живе донька Тані Альона з сином Сашею
Вони дивувалися: за два кроки – річка, як це можливо? Біля річки доступні луки з густим різнотрав’ям, що наші гості бачили тільки на картинках! А яке повітря, ним же неможливо надихатися! Борщ, вареники, сало, шашлик під домашнє винце – о my God, this is wonderful!!! (Боже мій, це ж чудово!) – вигукували вони щоразу.
Водночас Японія одна з перших стала на бік підтримки України після нападу на нас рф. Вони вперше в історії своєї країни після початку великої війни прийняли 2400 біженців з України. Дуже сподіваємося, що після Перемоги наші з японськими друзями спільні мрії знову зустрітися у Переяславі збудуться.
– Що побажаєте нашим читачам?
Звичайно, дочекатися нашої Перемоги, це в першу чергу. Жінкам – завжди бути красивими, незважаючи ні на які негаразди, а чоловікам – кохати своїх жінок, адже вони – найкращі, найрідніші і наймиліші. І частіше приходити в «Незабудку» за всім, що потрібно для краси та чистоти!
Мерія Йокогами в кольорах українського прапораФото: фб-сторінка Тетяни Миздренко
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
