Трагічну звістку приніс сьогоднішній день на Переяславщину: війна забрала життя ще одного молодого воїна. Захищаючи територіальну цілісність України, загинув військовослужбовець Збройних Сил України ШКВАРА Олександр Миколайович. Це повідомив на сторінці у фейсбуці 1 відділ Бориспільського РТЦК та СП, передає Переяслав.City.
Олександр Миколайович народився 13 квітня 1989 року в селі Дем’янці нинішньої Переяславської громади.
Служив водієм 3 механізованого взводу 3 механізованого відділення 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону. Призваний першим відділом Бориспільського РТЦК та СП.
Загинув 1 жовтня 2023 року під час ворожого мінометно-артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області.
Інформація про дату прощання із 34-річним Захисником Олександром Шкварою буде опубліковано додатково.
Щирі співчуття рідним та близьким Героя. Світла та вічна пам'ять Захиснику! Ніколи не пробачимо ворогові цих непоправних наших втрат. Ніколи не забудемо тих, хто ціною власного життя захищав Україну.
А материнське серце ніби щось передчувало...
Мама Олександра Світлана Петрівна Шквара працює вчителькою української мови і літератури в Дем'янецькій гімназії. За три дні до загибелі сина вона на своїй сторінці в соцмережі перепостила щемливий вірш і додала свій коментар: "Автору щире материнське спасибі за такі життєві слова. До синів-захисників єдине прохання: будьте живими й неушкодженими, нехай Матір Божа вас оберігає. Вас чекають вдома..."
На той дзвінок чекав він ніби вік
Він голосу не чув її більш тижня..
Давно дорослий …Справжній чоловік ..
А мама кличе «Мій синулька»…Ніжно…
Його позиції на лінії вогню…
Та скаже їй: «Усе у мене добре…
Ти не хвилюйся ,мамо …Без зв’язку ..
Сама ти як? І як твоє здоров’я ..?»
Про смерть не скаже мамі…Про слова..
Що побратим шепнув йому в останнє:
«Так жити хочу….Братику …Життя…»
Й затихне …Задивившись в небо раннє…
Емоції вгамує….Та не біль…
Хоч мама все давно вже розуміє..
За рік посивів … «Хлопчик милий мій…»
Війна не красить….Забирає сили..
Вона промовчить …Хай незнає він
Що довга тиша серце виїдає ..
Що весь тягар несе вона із ним…
І подумки його благословляє
Ці телефонні ,наче мить,дзвінки…
Сльозу змахнувши …Як вона радіє..
Його плюси …У месенджер ….Живий…
Жива й вона …Як віра і надія…
…На відстані чекання і дзвінка…
Живуть два серця…Матері і сина…
Їх розлучила проклята війна..
Храни їх Бог …І дай їм ,Боже, сили..
Автор: Лариса Юсковець
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
