Післяобідньої пори п’ятниці Вовчківська гімназія спорожніла. На порозі зустрічає директорка 57-річна Світлана Глоба. Вона в закладі працює 36 років, а керує вже 29-ий рік. Ще у серпні не знала, чи прийдуть сюди діти навчатися 1 вересня. І що буде надалі з їхнім закладом, що став центром життя у невеликому селі Переяславської міської громади, розповіла Переяслав.City.
Різні свята
Світлана Миколаївна у вишиванці. Зранку на подвір’ї тут відбулася святкова зустріч учнів із захисниками: прийшло аж 11 воїнів, з них двоє – односельці, які з війни повернулися з ранами.
Колектив Вовчківської гімназії з захисниками на святковій зустрічі. 29 вересня, 2023 р.
– Виступав командир, розповідав, як воював зі своїм батьком. Хлопці ще недавно були в самому пеклі війни – це такі емоції у всіх! Слухали дітки, завітав і дехто з батьків. Спілкувалися, плакали, дякували, читали власні вірші. До мене опісля підходили дорослі в захопленні, що таке організували. Хоч тепер такі патріотичні заходи мають гіркий присмак болю і втрат.
Так цьогоріч співпало, що на цю ж неділю, першу в жовтні, припало ще й професійне свято освітян. Світлана Глоба отримала відзнаку Бориспільської адміністрації за багаторічну сумлінну працю, значний внесок у розвиток освіти громади. Зауважує, що з колегами вже встигли відзначити.
– Але які тепер святкування? Немає настрою. Закінчили уроки, сіли пообідали і розбіглися… Раніше все було інакше, бо жили в мирній країні, і сприймалося це свято по-іншому. Ми влаштовували застілля, співали…
Колектив Вовчківської гімназії
Перше вересня
У Вовчківській гімназії зараз навчається 42 діток і 16 малят відвідують дитсадок.
– Я ще 31 серпня не мала підтвердження, чи нам дозволять працювати. А тоді зателефонували – відкривайтеся. І ми вже на ранок провели свято, урочисто зустріли першокласників: один хлопчик і п’ятеро дівчаток. Наступного року прогнозовано прийде 7-8 діток.
Діти навчаються в рідній школі завдяки батькам. Вони їздили до міського голови, клопотали, щоб зробили для них бодай найпростіше укриття. Упродовж 2022 року учнів 1-4 класів возили у Гайшинську гімназію, старші навчалися дистанційно. І перед цим іще майже два роки віддалених занять через карантин. Дитсадок – на простої. Для батьків це була величезна проблема, бо більшість із них працює.
Світлана Миколаївна зауважує, що вони зі старостою села Тетяною Постолюк ще з перших днів великої війни шукали в селі підходяще укриття. До переднього кордону наступу росіян з боку Баришівки їм було дуже близько, чулися сильні вибухи. На віддалі від гімназії є недобудова з підвалом. Але багато років стоїть занедбана, там сиро і захисту небагато. Хоча вони туди й назносили тюків соломи, килими з дому, щоб, може, хтось із місцевих ховався. Та всі сиділи по домівках. А для дітей там взагалі не годиться без ремонту.
Свято Першого дзвоника у Вовчківській гімназії провели у спортзалі через дощову погоду. 1 вересня 2023 р.
Екстрене укриття
Найпростіше укриття менш як за місяць облаштували у невеликому підвальному приміщенні Вовчківської гімназії, яке колись слугувало овочесховищем. Батьки в один день прийшли і все вичистили-прибрали.
Відділ освіти фінансував роботи: встановили металеві двері, зробили запасний вихід, побілили стіни, вмонтували витяжку, привезли обігрівач, в окремій комірчині облаштували біотуалет з умивальником. Загалом прийнятні умови.
Вхід до укриття у Вовчківській гімназії
Під укриття облаштували підвальне приміщення гімназії
В укритті зробили окремий санвузол
Запасний вихід, обігрів і вентиляція в укритті є
... але місця для всіх учасників навчального процесу однозначно мало, тому гімназія працює у дві зміни
Але місця тут небагато як для всіх дітей і 13 працівників. І хоч у закладі вони не бувають одночасно, їм дозволили працювати лише у дві зміни. Та й цьому рішенню раділо все село, зауважує директорка. Щоправда, поряд із укриттям твердопаливна котельня, тож як буде з настанням сезону її роботи – поки невідомо.
– З початку навчання сюди довелося спускати дітей вже тричі під час тривоги. Хвилювалися за найменших, особливо коли підняли їх після сну. Принесли їм сюди чаю, млинчиків – ніхто не плакав.
Є у нас своя кухня, харчуються тільки дошкільнята та учні початкових класів. Овочі періодично батьки приносять потроху, щоб не лежало і не псувалося. У дворі – то наш тепер сарай. Колись там була майстерня, стояли станки, для обігріву були груби. Але все віджило. Зараз там просто склад непотрібних речей, – коментує господарську частину гімназії.
Господарські будівлі на території гімназії
Освітній простір
У Вовчкові школа дуже затишна, барвиста, як кажуть, атмосферна. Повсюдно на стінах багато різних малюнків та аплікацій. Це імпонує, налаштовує на дитинство, розслабляє. Попри старі меблі, саморобні ворота у спортзалі й відлуння минулих успіхів тут простір наповнений позитивом. Світлана Миколаївна каже, що особливо малюки не надто звертають увагу на старі меблі, для них головне достатньо машинок, конструкторів, а ось м’які іграшки не в пошані.
Класна кімната першокласників обладнана за вимогами НУШ - яскрава і сучасна
Класна кімната першокласників обладнана за вимогами НУШ - яскрава і сучасна
Класна кімната учнів початкової школи обладнана за вимогами НУШ - яскрава і сучасна
У шкільному коридорі стіни прикрашають дитячі роботи
У шкільному коридорі стіни прикрашають дитячі роботи
Шкільний коридор розмалювали вчителі самотужки
Чи не на кожному кроці – історія життя і радощів вихованців. Фото про «кольоровий тиждень»: щодня всі учні приходили в одягу синьому, червоному, зеленому… Ось родовідне дерево, тут паперові голуби до Дня миру чи з побажання до Тижня англійської мови. На полицях виставлені спортивні кубки і грамоти, вироби рукодільниць гурткової роботи… Це все заходи різних років, але згадки про це бережуть, як своєрідний літопис.
У 2016 році вчителі створили громадську організацію і взяли участь у грантовому проєкті та замінили на пластикові пакети 42 вікна і двоє дверей. Є комп’ютерний клас, хоч і застарілий, підключений інтернет. Кожен учитель отримав ноутбук, коли запровадили дистанційне навчання. А більшого оновлення чи значного ремонту закладу не було давно. По його радянську історичність нагадують у коридорі стіни, фарбовані в темно-сині «панелі».
– Будівля міцна, тепла, суха. Ще при колишній райдержадміністрації, коли був свій район, зробили теплий туалет для дітей. Аби ще ж сюди ремонту хорошого, – мріє директорка. – Оцю синю фарбу би зняти, освітлити стіни. У 2019 році в нас проводили районний семінар директорів, то ми перед цим намалювали ось таку казкову композицію – додали барв дитячому освітньому простору. Поряд же ігрова для дошкільнят, класи початківців.
На дверях одного з них запрошення: «Заходьте до нас із радістю!». Це найперший клас, який створювали за програмою НУШ. Учителька з батьками зробили самі ремонт, а меблі і деяке обладнання, навіть мультимедійну дошку отримали за державною програмою. Так оновлювали класи чотири роки поспіль. П’ятий припав на війну.
У Вовчківській гімназії є комп'ютерний клас, а всі вчителі мають персональні ноутбуки
Центр життя
У Вовчкові школу збудували в 1964 році, розрахована на 280 учнів.
– Я прийшла у 1987 році, і вже тоді дітей було небагато, бо ж і село невелике. Але подивіться, яка добротна будівля! Здається, що велика, два поверхи, а нам місця ще й не вистачає! Є спортзал на другому поверсі, але це не заважає. Молодь до війни часто приходила туди пограти, навіть із Пристрім хлопці приїжджали – їм треба місце, де можна корисно провести час.
Спортзал гімназії розташований на другому поверсі
У гімназії замінили вікна на пластикові за грантовою програмою з ініціативи педколективу
Дитячий майданчик на території гімназії/дитсадка встановив на подарунок фермер Володимир Романенко
На подвір’ї квітують клумби: працівники не знали, чи працюватимуть з вересня, бо доти були «на простої», без зарплати, але ходили літо і доглядали територію. Вона тут із парковою зоною, величезна – 1,6 га землі. Директорка зауважує, що це улюблене місце для всіх жителів села: мами з візочками, підлітки, молодь – всі тут відпочивають. На подвір’ї новенький дитячий майданчик – подарунок від місцевого фермера Володимира Романенка. Два роки тому купив, привіз, його ж працівники встановили і передали закладу на утримання.
– Наш працівник із обслуговування має вдома трактор з косаркою, ним і косить. Разом з кочегаром тримають тут порядок, самі все вчасно роблять і мені не доводиться нагадувати. Ось почали робити додаткові лавки дітям в укриття, з ними просторіше ніж із стільцями. Чоловіки вже пенсійного віку, працюють на мінімальну зарплату. Та я за ними, як кам’яною стіною, надійні помічники.
Коли час від часу зринає питання про закриття закладу, люди в розпачі: а навіщо ж ми оце робимо? Ми розуміємо причину: війна, діток небагато, але вони теж заслуговують навчатися в рідному селі, ближче до домівки.
Ігрова кімната для дошкільнят
На моїх руках і очах виросло пів Вовчкова. Мої учні вже своїх онуків у школу привели, – усміхається директорка. Тут досі всі вживають стару назву закладу. – Про кожного цікавлюся, хвилююся, радію, коли хтось десь себе проявив. Наші випускники до війни організовували зустрічі. Найцікавіші, коли однокласники збираються вже через 30, а то й через 50 років після закінчення! Просять відкрити школу, посидіти у своїх класах. Що б не казали, а одне з головних місць у селі, центр його життя – це школа.
Я родом із Поліг-Яненок. До школи в Улянівку з нашого села автобус три ходки робив – стільки було дітей. А зараз там пустка, закрили школи і в Денисах, Помоклях, Шевченковому. І що там у селах лишилося?
Тому ми не опускаємо рук, сподіваємося, що працювати будемо і надалі. Ось написали грантову заявку спільно з Університетом Григорія Сковороди в Переяславі на проєкт про інтеграцію молоді з села і міста, про інклюзію. Плануємо податися ще на кілька грантів. Ми дбаємо і працюємо на те, щоб у нашого закладу і наших діток було перспективне завтра, – каже директорка Вовчківської гімназії Світлана Глоба.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
