У мами їх двоє, як два крила. Обидва пішли-полетіли захищати Україну. Сьогодні старший повернувся додому. На щиті. У квітах. Його довічний спокій – вселенське горе для рідних…
В Успенському соборі Переяслава 17 жовтня попрощалися з Захисником Ігорем КУРИЛОМ із Цибель на Переяславщині, повідомляє Переяслав.City з місця події.
Задовго до приїзду похоронного кортежу біля храму збираються люди: прийшли переяславці, хто знав і хто не знав родину Героя, приїхали друзі, земляки, серед них багато молодих облич. Великі прощальні букети, траурні хустини на головах жінок. Скорбота всієї громади за вбитим росією молодим життям справжнього мужнього чоловіка, тата і сина.
Люди на колінах і з квітами зустрічають траурний кортеж біля храму
Земляки розповідають, що Ігор із молодшим братом Андрієм пішли добровольцями в тероборону на початку війни. Андрій згодом із друзями відразу поїхав на фронт, а старший після призову пройшов спецпідготовку і теж відправився на передову.
Служив солдатом 1 протитанкового відділення роти вогневої підтримки. Підрозділ тримав позиції під Бахмутом на Донеччині. Там пекло. Там не припиняються ворожі обстріли. Один із них став останнім у житті Ігоря Курила. 13 жовтня 2023 року його життєвий годинник зупинився на цифрі 33 роки. Навічно.
Відспівування Героя Ігоря Курила відбулося в Успенському соборі в Переяславі
Відспівування Героя Ігоря Курила в Успенському соборі
Кілька військовослужбовців приїхали з розташування, щоб віддати останню шану своєму побратиму.
– Ігор – це людина-доброволець за натурою. Був дисциплінованим солдатом і надійним товаришем, за це його поважали як командири, так і бійці. У нього найкраще виходило захищати Україну. І він загинув за неї, за своїх рідних та друзів як справжній Воїн, – сказав один із командирів Ігоря Курила.
Відспівування Героя Ігоря Курила в Успенському соборі
Неподалік стоїть гурт жінок, плачуть. Кажуть, подруги мами Людмили Миколаївни. Вона рано овдовіла, їй було лише 37 років, заміж більше не ходила – двох синів виростила сама. Багато працювала, тримала господарство, корову, все дбала, щоб дітей поставити на ноги, вивчити, виховати порядними і справжніми чоловіками. І коли в країну прийшла війна, вони обоє пішли захищати і свою землю, і своїх рідних.
– Люди в селі за голову беруться, бо це ж такий жаль, горе, яке словами неможливо передати. Тим паче матері, яка сина втратила, – розповідає Світлана Ярошенко з Хоцьок.
– Люда виростила їх прекрасними людьми. Ігор як підріс, то як старший брав на себе відповідальність і за маму, й за молодшого брата. Ігор був дуже позитивною людиною, відзивчивим, щирим другом. Дуже працьовитий був, трудящий.
Маму хлопці дуже любили і поважали. Ігор як одружився, то вони довго жили разом у Циблях, а останнім часом у Яготині – дружина Альона звідти родом. Ігор її дуже любив, в синочку Єгорчику душі не чув. Але на перший мамин поклик сини приїжджали…
Жінки пригадують, що батько Ігоря помер у 2007 році і саме в цей злощасний день – 13 жовтня.
Відспівування Героя Ігоря Курила в Успенському соборі
Дружина Ігоря весь час тримала в руках портрет чоловіка
В Успенському храмі до початку похоронної служби люди підходять і кладуть у домовину Героя оберемки квітів... Дзвінка тиша розбивається тихим схлипуванням, голосним плачем і мовчазно-кам’яним болем найближчих його жінок. Дружина на колінах перед домовиною всю службу, тримає в руках портрет чоловіка, ніжно дивиться, погладжує…
Рідні і друзі Ігоря опікуються його дев’ятирічним сином, який теж тут. Дитині до останнього не могли сказати про страшну втрату. Хлопчик буквально вмивається сльозами, не наважується підійти ближче, зрозуміти і прийняти, що так, як його любив тато, більше не буде…
Біля домовини мама, як скам’яніла: то хитається, як тополина під буревієм, то горнеться до плеча молодшого сина, ховає сльози свого горя. Вона ж ніколи не здавалася, все могла зробити заради дітей, але убивчу війну не годна зупинити…
Відспівування Героя Ігоря Курила в Успенському соборі. Мамине горе довічне
Відспівування Героя Ігоря Курила в Успенському соборі
Траурний кортеж вирушає в Циблі
Кортеж вирушає від храму в Циблі. Хтось починає казати гасло "Герої не вмирають!", але кілька цих голосів за мить вщухають, ніхто не підхоплює. Бо наші Герої – смертні люди, і вони перестають бути поряд, про них через роки можуть забути навіть друзі. Тільки найріднішим ця рана кровоточитиме назавжди.
На в'їзді в село його люди зустрічали на колінах, встеляли прощальну дорогу квітами. Майже годину, останню на цій землі, домовина з тілом Героя Ігоря Курила простояла на батьківському подвір'ї, священники відправили чин похорону.
– Війна першими забирає найсміливіших, найзавзятіших, найхоробріших, – сказав військовик на прощальному мітингу на кладовищі, звертаючись до рідних. – Ваш чоловік – герой, і він таким залишиться назавжди, і ми це завжди будемо пам’ятати. 13 жовтня перестало битися його серце, але все те, за що він боровся, за що він загинув – живе. Бо ми з вами розмовляємо українською мовою, ходимо до української церкви і плануємо життя наших поколінь в незалежній вільній соборній державі Україна.
Побратими Ігоря Курила прочитали над його домовиною молитву Українського Націоналіста. Поховали Героя Ігоря Курила в Циблях з усіма військовими почестями.
Прощальна хода за Героєм у Циблях, земляки віддають шану на колінах
Прощання і обряд поховання Героя в Циблях
Прощання і обряд поховання Героя в Циблях. Біля домовини навпочіпки дружина Ігоря Альона
Прощання і обряд поховання Героя в Циблях
Прощання і обряд поховання Героя в Циблях
Прощання і обряд поховання Героя в Циблях
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
