Мешканці Переяслава, небайдужі до театрального мистецтва, 27 жовтня завітали до другого корпусу КЗ «Переяславського ЦКМ» (колишнього будинку культури) на виставу С. Васильченка «На перші гулі», яку продемонстрували актори народного аматорського театру БК села Пологи-Вергуни. Театралізоване дійство відвідав і Переяслав.City
У залі було досить багато глядачів – переважно жінки елегантного віку. Помітно було, що для них це – справжня святкова подія, адже вони, з огляду на багато факторів, майже не мають розваг.
П’єса розповідає про хитрющого «поміркованого, хазяйського і богомільного» Тимоша, котрий будь-що хоче витягнути з батьківської хати свою кохану Олену «на колодки» – на вулицю, до дівчат та хлопців, адже там – музики, веселощі, гуляння! Її ж батьки Савка та Василина вважають, що ще зарано, всіляко перешкоджають молодим, проте в кінці таки змушені поступитися молодості та винахідливості. Все це супроводжується гумористичними сценками, дотепними діалогами, талановитою грою самодіяльних акторів. «Приз глядацьких симпатій» одразу завоювала Василина у виконанні колоритної голосистої Тетяни Одинець: тільки-но жінка з’явилася на сцені, як відразу зал відреагував сміхом та оплесками, які надалі вже й не вщухали.
Уся постановка з самого початку супроводжувалася українськими піснями у неперевершеному виконанні вокально-аматорського колективу «Мамина пісня» під керівництвом Лідії Івахненко.
А після коротенької вистави на сцену знову вийшли ці п’ять надзвичайно талановитих жінок. І – зал потонув у їхніх поставлених голосах, у їхній енергетиці, у чудових мелодіях народних піснеспівів… Колектив мав надзвичайний успіх: глядачі і підспівували, і підтанцьовували, і кричали «Браво!», і вимагали виконання на біс…
У кінці співачки, швидко й тихенько порадившись, виконали пісню про матір, яка, втративши сина, на Зелену неділю йде по клечання, але натрапляє на лісові квіти, бачить у них свої виплакані за дитиною сльози, і несе їх додому:
…А в її хаті – синьо-синьо:
Живуть там квіти замість сина…
…Зал ридав.
Після овацій і традиційного прощального виходу до глядачів усіх артистів на сцену буквально залітає жіночка (назватися відмовилася):
– Дівчата! Ви – неймовірні! Яку радість ви принесли, яке задоволення ми отримали, ви й не уявляєте! Я й наплакалася і насміялася, ніколи не думала, що в нас є такі самородки! Вас п’ятеро, ви – як п’ятірня, як долоня! Нехай вам Бог дає здоров’я, приїжджайте до нас, нам дуже потрібні ваші вистави і ваші пісні!
Приєднуюся і повторюю їм фактично те саме.
Я не встигаю розпитати їх про все, що мені хотілося б – артистки швидко збираються, бо ж потомилися, і вже темно, а ще їхати.... Пані Лідія каже:
– Ми зібралися в такий співочий колектив у листопаді 2022 року, ми ще маленькі, нам і року немає. Але ми дуже хочемо відродити і розвивати нашу культуру, нашу наші мелодії, традиції, адже саме пісня – це і голос народу, і його душа!
Учасниці «Маминої пісні» – щасливі, ледь зніяковілі, дякують за теплий прийом, напівжартома просять у свого «міністра культури» Валентина Герасименка «нормальні» ложки, а то ці короткі, і незручно грати. Пан Валентин обіцяє їм усі ложки на світі, а ще – організувати їм сольний концерт. Я обов’язково прийду. І зіб’ю долоні в оплесках…
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
