Українці – неймовірні. Саме люди – активне ядро, міцна опора та регулярна допомога захисникам. Упродовж війни в Україні багато людей гуртом дають ЗСУ технологічну перевагу над ворогом, підтримують провізією, виготовляють маскувальні сітки тощо. Дуже багато українців донатять на ЗСУ, долучаючись до різних зборів, які відкривають волонтери, самі військові, громадські організації тощо. А чи донатять жителі Переяславщини та кому довіряють свої кошти? Про це запитав Переяслав.City.
Тетяна Огієнко, 45 років, с. Шевченкове:
– Я здебільшого передаю кошти знайомим людям, члени родини яких служать у війську. В зв’язку з тим, що нині багато охочих поживитися за рахунок благодійної допомоги я не вважаю за потрібне перераховувати туди кошти. Що правда коли буваю в Переяславі та купуючи ті чи інші товари в супермаркетах на прохання касирів, що вони збирають кошти на ЗСУ можу залишити там від 5 до 10 гривень. Гроші невеликі, а раптом і правда вони передають їх на ЗСУ. Я думаю, що в супермаркетах потрібно не лише просити гроші для військовиків, а і звітувати яку суму зібрали і куди перерахували. Вивішувати це потрібно на видних місцях із зазначенням адреси чи телефону, аби покупці могли пересвідчитись, що гроші, які вони залишили на касі потрапили за призначенням.
Раїса, 76 років, місто:
– От моя дочка разом із співробітниками узяли під опіку, якщо так можна сказати, одну із бригад ЗСУ. Напряму в них дізнаються про потреби, а тоді разом збирають кошти і передають їх військовим щоб вони вже купували необхідне.
Я також долучаюся до їхніх зборів і допомагаю по можливості. У нас у місті багато хто збирає кошти для ЗСУ, але важко бути впевненою, що вони підуть і справді військовим, бо я не всіх людей знаю. Тому свої гроші довіряю тільки тим, кого знаю.
Галина Заболотна, 41 рік, Дівички:
– Донати – це складне питання для мене. Серед мого оточення дуже багато тих, у кого хтось із родини на передовій, або ж перебувають при військових частинах на територіях, де спокійно (без бойових дій). Усім їм потрібна допомога. Техніка чи не найголовніше, у чому завжди є потреба, бо в них там не курорт і буває таке, що автомобіль ламається часто, або доводиться його лишати щоб вберегти себе, а ще часто автівки потрапляють під обстріли і ремонту вже не підлягають. Крім того, постійно необхідні на передовій засоби захисту, серед яких і маскувальні сітки, і бронежилети, і дрони тощо.
Я від початку війни намагалася перекидати кошти чи не всім організаціям і людям, які збирають гроші на ЗСУ. Звичайно, мова йде не про колосальні суми, по 300-500 гривень. Але тепер я так не роблю – відтоді, як кілька з таких організацій відмовилися моїй подрузі надати звіт про те, куди пішли кошти (а вона їм надіслала по 5000 грн.). Їй тоді сказали, що не мають часу збирати ще й чеки щоб звітувати – хочете перераховуєте кошти, а не хочете, не перераховуєте, ніхто не змушує. Знаєте, їх можна зрозуміти, але й людям хочеться бути впевненими, що гроші пішли туди, куди їх спрямували, а не в чиюсь особисту кишеню.
Тому я для себе вирішила, що продуктами допомагатиму тим, хто збирає і готує сухі борщі, супи чи якісь солодкі смаколики. А от щодо грошей, то тепер надсилаю конкретно тим хлопцям, яких знаю і в кого є в них потреба. Зазвичай ми з рідними бійця, його друзями та знайомими спільно збираємо хто скільки може і перераховуємо на карту.
Олександр Чубай, 34 роки, місто:
– Я, на жаль, не маю можливості донатити, бо отримую лише пенсію по інвалідності і розмір її невеликий – усього лише 2 100 гривень.
Але бійцям ЗСУ я вдячний за захист, тому допомагаю фізично. Я, разом із друзями та небайдужими переяславцями, відвідую заклад «Любомир». Там ми плетемо маскувальні сітки та килимки. Виготовляємо також патріотичні браслети й обереги з різних духмяних трав.
Майбутня маскувальна сітка
Волонтери виготовляють патріотичні браслети й обереги для воїнів ЗСУ
Віталій Нестеренко, 55 років, місто:
– Я люблю спорт, особливо футбол то раніше донатив на заклик коментаторів, які давали всі необхідні реквізити. Проте коли довідався, що один із них, Ігор Циганик, підписав петицію, аби випустили із в’язниці на поруки Коломойського. Я їм перестав вірити. То відтепер передаю кошти знайомим переяславським волонтерам чи просто жінкам, що звертаються з проханням чоловіки яких служать в ЗСУ допомогти в придбанні тих чи інших речей. А ще відвожу овочі та фрукти до сьомої школи там волонтери готують різноманітні смаколики для бійців, які на передову доставляють наші волонтери.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
