Володимиру Мазуру з Переяслава 45 років. У травні 2022 року став бійцем батальйону «Карпатська Січ» на псевдо «Танкіст». Після тяжкого поранення перебуває нині вдома на реабілітації. Про свій досвід війни Захисник розповів Переяслав.City.
Ходив щодня проситися на фронт
На формі захисника нагороди та два шеврони.
– Ось цей шеврон із жовтим тризубом означає мої десять бойових виходів, – пояснює Володимир. – Другий шеврон вручив командир «Британець». Він особисто мене відібрав у свою роту як відчайдушного бійця, готового виконати найризикованіше завдання. Такий шеврон за час мого перебування у батальйоні отримали лише чотири воїни.
Чоловік розповідає свою історію, як пішов воювати, як потрапив у зону бойових дій. Помітно, що він хвилюється.
– Як тільки почалася велика війна, я узяв паспорт і пішов до військового комісаріату, щоб записали у якусь частину. Рвався воювати. Не міг сидіти у хаті й дивитися новини, як орки топчуть нашу землю. Але мене не брали...
Почав ходити до військкомату раз на тиждень, потім два-три, а далі і щодня. «Відправте мене на фронт, а то буду приходити до вас двічі на день!» – отак зрештою «пригрозив». Мабуть, подіяло, бо тодішній воєнком Андрій Андрійович Конон особисто відвіз мене у бригаду «Карпатська Січ». Перед цим запитав: «Хочеш туди... на передок?» – «Хочу!» – ні на хвилинку не завагався.
"Бомбила русня нас нещадно... двох побратимів так і не знайшли"
Спочатку боронив із побратимами позиції біля села Барвінкове Ізюмського району. Потім брав участь у боях за село Вірнопілля, де загинув наш славний командир Олег Куцин. На честь нашого батальйону у цьому селі назвали школу – на знак подяки за мужність та витримку у двобої із ворогом. Далі були бої за місто Ізюм та Лиман.
Починав я воювати піхотинцем, продовжив танкістом-механіком. Перекинули нас під село Терни Донецької області. Тримали населений пункт пів року. Бомбила русня нас нещадно, але ми трималися.
Якось під завал попало восьмеро моїх товаришів. Трупи шістьох відкопали, а двох так і не знайшли…
У «Карпатській Січі» воювали контрактники із 19 країн. Латвійські волонтери нам забезпечили мобільну лазню, генератори й медикаменти. Парамедик Семі турбувалася про наше здоров’я, оглядала бійців щодня. І звісно, переяславські волонтери в особі Ольги Дриги, від яких нам доставляли продукти та зимові маскувальні костюми.
«Бачу, рука теліпається, кажу: «Відріжте її»
Під тим же Вірнопіллям 21 лютого 2023 року мене тяжко поранило. Перед тим командир доручив зустріти групу десантників. А для цього потрібно було деякий час утримувати певний відрізок шляху. Я та двоє побратимів тримали його три доби.
Зустріли десантників і пішли мінувати територію, на яку прорвалися орки. І от під час мінування нас виявив ворожий дрон. В лічені секунди накрило нас зливою куль. Мені відірвало руку, товаришу – ноги, троє пішли у інші світи. Три години ту місцевість, де ми були, обстрілювали так нещадно, що нас не могли забрати.
І все ж, незважаючи на щільний вогонь, 25 десантно-штурмова бригада прорвалася до нас ще й прямуючи через мінне поле. Хлопці перетягли уцілілих на безпечну відстань. Надали першу допомогу й відправили у госпіталь міста Дружківка.
Бачу, що моя рука теліпається, тримаючись тільки на шкірі. Кажу лікарю: «Відріжте її». «Пришиємо, буде працювати», – відповів упевнено. І справді, пришив, поставив апарат зовнішньої фіксації. Потім я ще лікувався у Дніпрі, Краматорську, Києві.
У липні мене оперував найвідоміший хірург Антон Гайовий – поставив імплантат у руку, бо внаслідок поранення вона стала коротшою на десять сантиметрів. Але щоб працювали пальці та кисть, слід виконати кілька операцій на нервах. Якщо не зможу вчасно прооперуватися, то, вважайте, що не матиму руки. Вона буде недієвою.
Отримав 19 тисяч допомоги
Зараз мені необхідно постійно ходити на масаж руки. Один сеанс коштує 450 гривень, а їх має бути більше двадцяти. Також потрібне лікування у невропатолога, де лише за консультацію потрібно заплатити 450 гривні. А саме лікування невідомо скільки потягне.
Наприкінці листопада подав рапорт командиру своєї військової частини. Через поранення я тимчасово виведений поза штат. Просив виплатити грошову допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення у зв’язку з тяжким пораненням під час захисту Батьківщини. Є відповідний наказ міністра оборони. Отримав усього 19 тисяч гривень. Як кажуть, без коментарів!
А днями ще й начмед із моєї частини телефонував: «Ти чому не воюєш? Чому не на нулі?». Я йому пояснив…
«Таня не злякалася моїх одкровень»
– Єдиною втіхою у мене є дружина Таня та дев’ятирічний син Давид. Якби не вони, то уже давно б опустив руки й упав у депресію. Познайомився із моєю Танюшою по інтернету. Це було років десять тому. Працював я тоді на заробітках у місті Кременчук.
Молодий, одинокий, часто заходив на сайти знайомств. Побачив на одному з них Таніне фото. Написав кілька слів – вона відповіла. Протягом року переписувалися. Чесно усе розповів про себе, що маю багато негативних якостей характеру. Минуле життя було складним, часто «зриваюся», але відходжу швидко…
Дівчина не злякалася моїх одкровень. Згодом зібрала речі й приїхала до мене у Кременчук. Разом працювали на різних виробництвах: я був начальником охорони, Таня – на прохідній. Одружилися, народився син, зробили ремонт у батьківській хаті. Було багато планів, але усе зруйнувала війна.
Обвінчалися, щоб бути під захистом Всевишнього
Увесь цей час Таня тільки слухала нашу розмову. Коли дійшли до історії про особисте, додала:
– У кінці вересня 2022 року ми обвінчалися. Тоді Володимир прийшов у невеличку відпустку. Точно знала, що коли будемо під захистом Всевишнього, то він охоронятиме нашу сім’ю. Андрій Андрійович Конон нас привітав, навіть вручив мені квіти.
І Господь таки врятував мого чоловіка! Ніколи не забуду той страшний день, коли Володя мені зателефонував: «Живий, але руку відірвало». Аж оніміла від сказаного. Потім відлягло від серця – живий!
Поки лікувався по госпіталях, то облаштовувала побут, а уже тепер клопочуся й за його психічний стан. У сімейному колі, може, йому легшатиме. У нас є домашні улюбленці: сім котів та собачка Арчик.
Для відновлення руки воїна потрібна допомога на операцію
До 15 січня Володимир на реабілітації, далі – комісія, яка вирішує долю військових. Зараз збираємо гроші на операції, тому звертаюся до переяславців.
Шановні земляки та жителі інших сіл й міст!
Прохання перерахувати посильну для вас суму на лікування воїна Володимира. Необхідно вилікувати руку, аби вона функціонувала і він міг нею працювати. Нехай це буде зовсім невелика сума, але у сукупності саме ці кошти допоможуть нашому захиснику жити далі відносно повноцінним життям.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
