Родини з Переяславської громади, в кого чоловіки, сини, брати, дружини і дочки нині у лавах ЗСУ захищають Україну та наші спокійні дні і ночі в тилу, насправді дійшли крайнього відчаю. Їм не в силах уже самотужки задовольняти потреби своїх близьких на фронті. Збори у соцмережах закривати дедалі важче – ті, хто регулярно донатить, теж виснажилися, люди загалом збідніли.
На сесію міської ради, що відбулася 21 грудня, прийшла за допомогою мама військового з Переяслава Євдокія ХОМКІНА. Її син Андрій воює в бригаді інженерно-саперного взводу, розповідає Переяслав. City.
Вона звернулася до керівництва міської громади і до депутатів:
– Ви кажете, що будемо закладати в бюджет, будемо допомагати через командирів. Командир узагалі не реагує. Ми розмістили у фейсбуці оголошення про збір допомоги. Їм потрібен прилад нічного бачення – тепловізор і коліматорний приціл. Але складно зібрати суму… Інна Марченко знає мого сина з 2014 року…
Кажете, коли остануться кошти з бюджету, то поможемо. Це неправильно. Ми повинні постійно помагати військовим, бо вони потребують нашої підтримки. Я зверталася до небайдужих, до міської ради. Але… Мені важко про це говорити… Особливо, коли дивишся на ці похорони…
Я все розумію, що місто повинне процвітати, але хай це буде після війни, коли буде перемога. Я сама посаджу ці дерева, скільки вам треба, але коли мій син прийде живим із війни. Хлопці зроблять бруківку, коли будуть живі-здорові… Вибачте, це мій крик душі…
Пані Євдокія прийшла у мерію за допомогою з відчаю. Зрозуміти її можуть ті, хто в такій же ситуації тяжкого очікування синів чи чоловіків із війни. Невдовзі після її виступу на сесії оголосили перерву. Вже на вулиці вона розповідає деталі Переяслав.City:
– Мій син служить у підрозділі сапером. Вони розміновують не деокуповані території, а на передових лініях зіткнення. Зачищають дорогу для наших хлопців, які йдуть у розвідку чи на штурм – під вогнем, на самому передку. Там постійно обстрілюють, то наші діти можуть працювати тільки вночі, і то це небезпечно…
Син якось зізнався, що його побратим має друга в Америці, то він йому купив і вислав все найсучасніше необхідне спорядження. Шолом, бронік такі, що закривають кожну ділянку тіла. У нього навіть ботинки спеціальні для саперів, що коли, не дай, Боже, наступить на міну, то його тільки відкине, але ноги вціліють. У мого сина такого немає. Дуже дорого...
Я розмістила звернення у фейсбуці. Приходила і в міськраду з проханням, але мені так відповіли... Боляче... Щоправда, дали якийсь номер телефону, але він не відповідає. Всі друзі, колеги на роботі допомагали. Та мені здається, що дедалі це болить уже тільки тим, в кого рідні на війні...
За кілька хвилин у пані Євдокії дзеленькає телефон – прийшло банківське сповіщення: на рахунок збору надійшло 20 тис. грн від Григорія Порала, депутата міськради з Великої Каратулі. Невдовзі він нам зізнався: «То якраз отримав оренду за свої паї. Подумав, що хлопцям потрібніше».
Кожна гривня важлива для збереження життя наших захисників!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
