Сталим морозам, які прийшли на Переяславщину, особливо зрадів пенсіонер із Переяслава Володимир ШЕВЧЕНКО. Йому виповнилося 75 років, проте незважаючи на поважний вік, як тільки добре замерзає Альта, він із завзяттям вдягає ковзани і виходить на лід. Ось і цими вихідними чоловік дивував перехожих, впевнено розсікаючи лід на річці. Про своє захоплення розповів Переяслав.City.
– Я народився в селі В’юнище, яке ще в шістдесятих роках затопили Канівським водосховищем. У нас там була водойма, і я вперше вийшов на лід, коли мені було 10 років. З тих пір катаюся щороку, тобто у ковзанах я 65 років!
У мене є брат, він зараз у Києві живе. А коли були дітьми, то разом із ним вдома розводили і вигодовували кроликів. На той час це була непогана допомога для родини.
От за нашу таку роботу батьки купили нам ковзани «снігурі» -- одну пару на двох. Але тоді вони продавалися ще й без взуття, то ми їх мотузками прив’язували до кирзових чобіт, аби не спадали, паличками робили скрутки і так виходили кататись. Неподалік нашої церкви був невеличкий став, взимку найпершим замерзав, то ми катались саме там. Коли перед затопленням села батьки переїхали до Переяслава, то кататися на ковзанах ходив уже на Альту.
Володимир Ілліч розповів, що полюбляв ходити й на стадіон, коли там раніше ентузіасти заливали каток. А ще він неодноразово брав участь у лижних перегонах, які тоді організовував ветеран спорту Василь Онопрієнко. Каже, що дуже шкодує, що така гарна ініціатива згасла:
– Раніше батьки не могли загнати нас до хати. Взимку катались, то на санчатах, то на ковзанах, а згодом і на лижах. Влітку – велосипед. А зараз дітей не можна вигнати на вулицю. Сидять у тому Інтернеті і їх нічого більше не цікавить, – зауважує пенсіонер.
Ковзани, на яких він катається нині, придбав років десять тому у Києві. Віддав за них 200 гривень. Чоловік зізнається, що його дружина не надто підтримувала таке захоплення, проте й особливо не суперечила:
– Вона померла кілька років тому. Нині донька, коли бачить, що я беру ковзани, невдоволено дорікає, мовляв, чого мені йти вже на річку, аби тільки люди сміялися. А із чого їм сміятися? Це ж рух, спорт, а значить і здоров’я.
Та й зими такі теплі пішли, що річка оце тільки вперше так добре замерзла, що можна виходити. Комунальники на березі ріжуть дерева, то верба впала на лід, а він і не тріснув! То я оце, вважайте, з початку зими тільки третій раз вийшов на лід. Кататимуся, скільки мороз триматиметься, щоб лід був надійний.
А сміятися з цього нічого, бо я ж навпаки, бажаю всім у віці триматися так само бадьоро, вести активний спосіб життя і займатися хоча б потрошку якимось спортом. Заодно передаю привіт усім моїм друзям, знайомим, із якими я виріс, вчився, працював. Як бачите, я ще тримаюся, чого і всім бажаю! – сказав наостанок Володимир Ілліч і без поспіху, але впевнено покотився вздовж Альти до містка.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
