У Переяславі нещодавно з’явилася імпровізована фотостудія, де відбуваються зйомки діток від 6 місяців до 6 рочків. Така креативна ідея належить молодій мамі в декреті Марині КОБЗЄВІЙ.
Дитячий фотограф – специфічний жанр. Але батьки дуже цінують кожну «зупинену мить», кожне фото своєї дитини, бо знають, що вони ростуть дуже швидко. Про особливості цього особливого бізнес-проєкту пані Марина розповіла Переяслав.City.
– Пані Марино, розкажіть, як давно займаєтеся фотографуванням?
– Я родом із Вінниччини, а мій чоловік – переяславський. Ми познайомилися в Києві, кілька років там жили, а потім переїхали сюди. Спочатку не планували тут затримуватися. Я завжди хотіла жити в столиці, де зовсім інший ритм життя, багато різних можливостей.
Але так склалося, що прожили в Переяславі кілька років, і мені сподобалося. По-перше, тут дуже спокійно, а по-друге, – розкішна мальовнича природа. Мені про неї навіть чоловік розповідав. Нашим «місцем сили» була гойдалка на Дніпрі, я так любила там бувати! Також дуже гарно в Музеї просто неба, я навіть нещодавно провела там кілька сімейних зйомок.
Перед заміжжям довго працювала в мережі ресторанів «Євразія», кар’єра складалася досить вдало: почала офіціанткою, потім адміністратором, згодом «доросла» до заступника директора.
Були всі можливості навіть посісти керівну посаду. Але на той час я вже, як то кажуть, вигоріла. Це виснажує емоційно та фізично – бути постійно на людях і з людьми, бо у сфері послуг трапляються різні ситуації, і не дуже приємні теж.
Дитячий фотограф Марина Кобзєва з синочком Платончиком
Водночас я любила ресторанну справу і поки працювала, то все подобалося. Але згодом зрозуміла, що хочу реалізувати себе в чомусь іншому. При цьому ніколи не вважала себе творчою людиною. І зараз, створюючи фотозони, дивуюся сама собі, що в мене, виявляється, є фантазія, художнє бачення, і я можу відповідний до кожного замовлення інтер’єр облаштувати сама, без допомоги декораторів.
Моєму синочку Платончику 11 місяців, і я майже від народження постійно його фотографувала. Розглядала світлини малюків у ліжечках, у ванночках, пробувала теж створювати такі композиції. І мені дуже це сподобалося, можна навіть сказати, що я закохалася в такі фотосесії.
Згодом подумала: якщо я фотографую свою дитину, то чому не можу фотографувати й інших?
Так народилася ця ідея, яка настільки мене захопила, що в майбутньому фото малюків та їхніх сімей я бачу справою свого життя. Хочу уточнити, що під час фотосесій роблю і сімейні світлини, які є доречним доповненням до фото з дітками.
– Якого віку діток ви фотографуєте?
– Переважно від 6 місяців, коли вони вже вміють сидіти, бо є багато вікових нюансів, і до 6 років. Старших за цей вік так фотографувати немає сенсу, бо вони дорослішають, і все це їм уже нецікаво. Мрію пройти спеціальне навчання, щоб займатися фотозйомками ньюборн – створювати світлини новонароджених до 28 дня життя.
Фотосесія з дітьми – це завжди щось неочікуване, адже ми не знаємо, а раптом дитя не захоче фотографуватися чи йому щось не сподобається. Тому я одразу попереджаю батьків: не переживайте, нікуди ніхто не поспішає! Якщо дитина хоче гратися – то ми її розмістимо, як вона захоче, нехай грається, звикає до обстановки.
Але в цілому зазвичай все виходить дуже позитивно. Відвідувачі хвалять насамперед цей задум і говорять, що в Переяславі такого ще не було. А ще я всі фотозони та реквізит «випробовую» на Платончику – якщо йому подобається, то все буде добре.
Є таке твердження, що найкращі актори – це маленькі діти, і це справді так. Усі їхні емоції – максимально щирі та відкриті, у поведінці та вчинках немає фальші чи награності.
– Які ідеї стосовно фото дітей ви втілюєте в життя?
– У мене їх багато! Наприклад, коли дитинці виповнюється один рочок, то я пропоную таку послугу: фотографуємо свято Першого тортика. Фотосесія складається з двох частин. Перша: оформлюємо відповідну фотозону, випікаємо тортик і малеча може робити з ним усе, що завгодно – колупатися, трощити, просто їсти. Моє завдання – «ловити» моменти і фотографувати. Часто-густо буває, що в процесі ми всі солодкі та липкі – і я, і батьки, і вся кімната, а цей тортик уже літає в усі боки, зате малюк щасливий!
Друга частина – «водні процедури». Для цього замовила спеціальну ковану красиву ванночку. Набираю туди тепленької водички, вкидаю іграшку-качечку, саджаю дитя, і воно грається, а я фотографую. У мене якось був один хлопчик, який вихлюпав усю ванночку, так йому сподобалося бешкетувати у воді! У кімнаті велетенська калюжа, ми з його мамою мокрі з голови до п’ят, зате фото вийшли «бомбезні» – бризки як водоспади і щасливий до нестями малюк.
А якось мама привела на святкову зйомку трирічного хлопчика. Перед тим сказала, що він дуже любить динозаврів. Я замовила наклейки та кульки з динозаврами, іграшки, зібрала фотозону з цими звірями. Дитині сподобалося надзвичайно, а його п’ятирічний братик усе допитувався: «І що, це все для тебе зробили? Правда? Можна брати і гратися?». Ой, там стільки було щастя!
Також у мене вже є і благодійні проєкти. Наприклад, я провела два так званих «фотодні». Дуже багато людей відгукнулося, і я їм надзвичайно вдячна. Половину виручених коштів за світлини я перерахувала на святкові подаруночки для переяславських діток з інвалідністю.
Перший «фотодень» влаштувала до Дня святого Миколая. Фотографувала діток у вигляді янголяток у хмаринках із золотистими зірками. А другий – до Нового року. Вирішила придумати щось незвичне, не повторювати заїжджені сценарії з ялинкою. Хотіла, щоб цікаво і весело було насамперед діткам. Тож зробила їх маленькими пекарями. Зі спеціальної «новорічної» тканини пошила фартушки та кухарські шапочки, накупила борошна, бубликів, булочок, пиріжків, печива і – влаштувала для дітвори розвагу!
Свято Першого тортика, фото у ванночці
Хтось пересипав борошно у купки чи в стаканчики, хтось ласував булочками, а одній дівчинці так сподобалися бублики, що тільки їх вона і їла. Батьки були шоковані: виявилося, що вдома бублики несмачні, а тут – усе навпаки! Тато аж занепокоївся: «Ой, ви нас вибачте, вона вдома їх узагалі не їсть, а у вас ще й як, я зараз поїду привезу ще». Кажу: «Та не треба, це ж для діток і купувалося!» Потім батьки вже іншого дитинчати написали, що тепер для малюка найулюбленіша забавка – борошно.
Отак усе й вийшло, навіть краще, ніж я очікувала. Батьки та дітки залишилися дуже задоволеними, і я думаю над тим, щоб надалі влаштовувати такі «фотодні», наприклад, для дітей військовослужбовців.
Ще пропоную подарункові сертифікати, їх залюбки купують ті, хто хоче подарувати дитині фотосесію, наповнену незатьмареною радістю дитинства.
– Як до вашого професійного захоплення ставиться чоловік?
– Під час зйомок він сидить із Платоном, це – найбільша, просто супердопомога! Він повірив у мене, і це також додало натхнення та бажання розпочати таку справу. Тепер завжди допомагає, радить, коли мені треба щось купити чи прикрасити фотозону.
– Чи багато у вас замовників?
– Поки що не дуже, адже я займаюся зйомками малечі лише п’ятий місяць – з вересня. Мрію мати свою велику студію, де було б кілька фотозон для діток різного віку. А поки що організовую свій робочий простір у невеличкій орендованій кімнатці. Мій творчий шлях тільки починається, тому все ще попереду!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
