Цю трійку вже не зупинити. Зоя Тимченко, Віктор Бутко та Інна Лисаківська підтримують наших воїнів і дарують їм свої тепло й турботу безпосередньо на передових позиціях воєнного протистояння. Зі сходу України, де були з черговим концертним туром, артисти повернулися 22 січня, розповідає Переяслав.City.
Черговий візит на Схід
Для Зої Тимченко, очільниці відділу культури Студениківської громади, і її супутників поїздки на Схід за майже два роки війни стали вже звичною справою. У 2024-му вперше з візитом до воїнів ЗСУ артисти вирушили минулого тижня.
– За чотири дні до відзначення свята Соборності України, – розповідає Зоя Романівна, – ми вирішили поїхати до наших Захисників, аби провідати їх, трішки звеселити, подарувати частинку домашнього затишку, заспівати з ними українських пісень та передати гостинці від діток Студениківської громади.
– У зону бойових дій заїхали з однієї сторони, а виїхали звідти вже з іншої, – додає Віктор Бутко. – Побували не в одному населеному пункті, відвідали багато військових полків і загалом подолали 250 км тільки територією Донецької області.
Інна Лисаківська із Зоєю та Віктором, у рамках спільного концертного туру, їздить на бойові позиції українських захисників уже рівно рік. Цього разу була там уп'яте.
– Вона моя землячка, товаришка та колежанка по сцені. А протягом року ще й наша вірна супутниця у непростих подорожах на передову, – каже Зоя Тимченко.
Їздять артисти традиційно за попередньою домовленістю з керівництвом батальйонів, полків, бригад. Інакше ніяк, адже це зона бойових дій, зона, де дуже небезпечно:
– Ми проїжджаємо блок-пости, нас перевіряють, дивляться, що веземо, а також обов'язково реєструють хто саме і коли заїхав у зону бойових дій, – каже Віктор Бутко. – Коли виїжджаємо звідти – з обліку нас знімають.
– Ми зв'язуємося з керівниками і де нас можуть прийняти – туди і їдемо. Буває, що не можемо потрапити в ті підрозділи, де служать саме наші земляки, але від того нічого не змінюється, адже абсолютно всі бійці ЗСУ – наші янголи-охоронці. Хочу сказати, що коли ми їдемо туди – на Схід, особисто я ні про що не хвилююся, бо я ніби віддаю своє життя в руки янголів, повірте, з українськими воїнами почуваєшся захищено, – наголошує Зоя Тимченко.
Побували артисти цього разу також у тамтешньому реабілітаційному центрі. Його для своїх бійців облаштувало керівництво одного з полків, для того, щоб хлопці мали, де підлікуватися, відпочити та оговтатися після тяжких боїв.
– Так, там щоденно гучно, – зізнаються артисти, – десь вибухає, десь стріляють, щось постійно літає, але ми спокійні, бо в оточенні найкращих, найсильніших та наймужніших чоловіків і жінок України. Я, на початку концерту, – продовжує Зоя Романівна, – завжди кажу захисникам: "Хочу аби ви, слухаючи пісню хоч на хвилинку перенеслися до своїх рідних домівок, поринули туди думками, щоб серце огорнув родинний затишок, щоб хоч трішки відпочили від уже, на жаль, буденних воєнних протистоянь.
Цього разу нам пощастило зустріти своїх знайомих із Хмельниччини, звідки я родом, а також жителів Переяславщини та Бориспільщини. Було дуже приємно побачитися і поспілкуватися. Знаєте, ці зустрічі завжди зворушливі.
Ми на передову веземо не тільки українську пісню, але й турботу від жителів Студениківської громади. Багато із собою взяти не можемо, бо ж їдемо легковим автомобілем. Однак з порожніми руками ну ніяк не можемо.
Дітки наші намалювали бійцям малюнки, написали листи. Взяли із собою килимки, теплі шкарпетки, різні смаколики, консервацію, печиво. Словом, що зібрали і що змогли втиснути в авто. Якщо у листі був вказаний номер телефону для зв'язку, то військовослужбовці телефонували дітям і дякували за їхню увагу. Захисникам дуже приємно отримувати такі подаруночки.
Поїздка на Схід стала можливою завдяки фінансовій допомозі наших друзів. Я їм щиро вдячна. Також велику підтримку завжди маємо від голови Студениківської громади Марії Лях, вона мене відпускає у такі подорожі та й узагалі всіляко сприяє тому, щоб ми мали змогу провідати наших захисників.
Понад 60 концертів на передовій
– Протягом минулого року ми відвідали десятки полків на передових позиціях захисту українського кордону, дали більше 60 концертів. За одну поїздку зазвичай проводимо 10-12 заходів, – розповідає Віктор.
– Часто у поїздках супроводжував генерал ЗСУ – вже добрий друг нашого колективу, – додає Зоя Тимченко. Не скрізь маємо змогу підключити апаратуру до електрики, бо десь її просто немає, але хлопці дають генератор. А якщо генератор не "витягує" – співаємо наживо. Нас завжди дуже тепло приймають: ми разом із військовими їмо, при кожному полку зазвичай є призначені люди, котрі куховарять, дуже смачно готують, до речі. Якщо залишаємося з ночівлею, то воїни навіть своїми ліжками поступаються.
Здебільшого вони розміщуються у пустих оселях, хати здебільшого старенькі, але головне, що дах над головою і хоч якесь сховище від вітру, дощу та снігу. Бійці собі облаштовують як можуть ці будинки, щоб було комфортно та майже по-домашньому.
"Ось і ще одна поїздка до наших воїнів на Схід завершилася…але серцем і душею я там… Дякую моїм прекрасним друзям Зоя Тимченко та Віктор Бутко, що організовуєте такі чудові зустрічі із Захисниками, що даєте можливість подарувати їм усмішку та маленьке перезавантаження… це дуже необхідно", – поділилася в соцмережі своїми враженнями та почуттями Інна Лисаківська.
Познайомилися на передовій і відтоді друзі
Перед візитом на Схід, 19 січня артисти їздили до військовослужбовців Білоцерківського зенітного полку 1129 — цього дня йому від дня заснування було 32 роки.
– Ми з ними тісно співпрацюємо – на передовій познайомилися і відтоді друзі. Хотіли подарувати їм свято, бо зараз таких приємностей мало. Діти Студениківської громади передали воїнам малюнки з логотипом їхнього полку. Іменини відзначили як годиться – з концертом та подарунками, – зауважує Зоя Романівна.
– А 24 січня провідали ще одних своїх добрих товаришів, які дислокуються наразі на території Київської області – заспівали пісень, поспілкувалися, подарували тепло своїх сердець.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
