Сьогодні, 3 березня, переяславці провели в останній земний шлях захисника України, снайпера другого механізованого відділення Ігоря Олександровича Терещенка. Йому навіки 38 років, він місяць не дожив до свого дня народження. Про прощання розповідає Переяслав.City.
З побратимами воїн захищав селище Синьківка, Куп’янського району на Харківщині. Його життя обірвав ворожий снаряд, який під час артилерійського обстрілу позицій ЗСУ випустили російські фашисти.
Попрощатися з Героєм до двору прийшли сусіди, друзі, однокласники. Люди на колінах зустріли автомобіль, який привіз домовину з Воїном додому.
Батько Олександр Терещенко розповів, що його син прослужив рівно один рік та один місяць, Ігоря призвали до війська 26 січня 2023 року, а загинув 26 лютого.
Товариш Богдан розповів, що познайомився з Ігорем років десять тому на полюванні:
– Ігор був чудовим мисливцем. Ми потоваришували. Він ніколи ні в чому не відмовляв. Бачте, як воно буває в мирному житті: будував дороги, був мисливцем, а прийшла війна, то став снайпером.
Найближча сусідка Ігоря Аліна, згадує:
– Коли ми надумали робити в хаті ремонт, то Ігор єдиний із сусідів зголосився нам допомогти. Він був близьким другом мого батька, вони часто спілкувалися. Я набагато молодша від Ігоря. Зараз згадую, що часто, коли мене випадково стрічав на вулиці, – пригощав шоколадкою. Наша вуличка тупикова, й автомобілі тут майже не їздять. То ми на дорозі часто грали з ним у м’яча, він навчив мене грати у бадмінтон. Дуже шкода, боляче, що Ігор загинув…
– Я Ігоря знав ще зі школи, ми навчалися разом у третій. Він був старшим, але ми товаришували, бо проживали ж на одному кутку. Коли закінчили навчання, то я їздив разом із ним і на рибалку. Ігор був дуже компанійським, ніколи не відмовляв у допомозі, – розповів сусід Віталій.
– Він був дуже гарним і добрим чоловіком, – згадує ще одна сусідка сусідка Наталя. – Шкода, що доля розпорядилася так і він загинув у такому молодому віці. На нашому кутку проживають різні хлопці: і босякуваті, і звичайні, так, мабуть, як і в інших мікрорайонах міста. А про Ігоря вам ніхто не скаже жодного кривого слова. Він був таким добрим, совісним, роботящим.
Чин похорону здійснили семеро священників Православної Церкви України. Відспівували Ігоря Терещенка в Свято-Троїцькій церкві. Храм невеликий і там навіть не вмістилися всі охочі, хто прийшов попрощатися з Захисником, подякувати йому і помолитися за нього, з почестями провести в останню путь. "Синочку мій, вставай! Подивись скільки людей прийшло до тебе!" –тужила убита вічним горем мама.
Проводжали його за всіма військовими традиціями під військовий салют.
Останнім прихистком на рідній землі для Героя Ігоря Терещенка став Ярмарковий цвинтар. Погода сьогодні теж за своїм сином України плакала дощем і прощалася лапатим сніжком. А ще вперше поховали Ігоря Терещенка за давніми козацьким звичаєм, накривши домовину червоною китайкою. Саме так колись наші пращури хоронили козаків, які загинули в бою. Тарас Шевченко писав:
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите...
Вічна слава і шана нашим полеглим Захисникам!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
