Переяславка Наталія Трошина у дорослому віці почала малювати, писати вірші і робити зефірні букети

Олена КАЛІНОВИЧ

08 березня 2024 14:28

«Переяславська земля багата на таланти» – вислів заїжджений, але правдивий. У цьому переконуюся щоразу, коли спілкуюся із героями наших публікацій. Такою є і 53-річна Наталія Трошина, яка створює красиві квіткові композиції з натурального зефіру. Таким оригінальним «тортиком» пригостила й колектив Переяслав. City, тож ми підтверджуємо, що її вироби досконалі як зовні, так і на смак. Але не тільки цим талановита жінка.

– Пані Наталію, як Ви відчули потяг до творчості?

– Я народилася в Переяславі, навчалася в Циблівській школі. Після 8 класу закінчила технікум харчової промисловості у Сімферополі, трохи попрацювала кухарем-технологом, вийшла заміж, народила сина й доньку. Загалом, звичайне життя – сім`я, побут, домашні клопоти. Потім зайнялася підприємницькою діяльністю: продавала вироби харківської фабрики художньої вишивки «Слобожанка».

Усе змінилося чотири роки тому, коли померла мама. Я часто з нею не погоджувалася, суперечила, повчала, а коли її не стало, дуже про це шкодувала. У день роковин її смерті залишилася вдома сама, така була несамовита туга… Я почала плакати, просити пробачення, і раптом у моїй голові зазвучали римовані рядки.

Так на одному диханні народився мій перший вірш «Прощення до мами». Після того почала вірші писати щодня – неначе хтось їх диктував. Ось у мене їх скільки! – показує списаний чималий записник. – Маю навіть велику поему – про всеперемагаюче кохання звичайно ж.

Після початку російського вторгнення почала багато писати про війну. Та мої подруги сказали: «Не роби цього!». Тому що страху, суму, болю, туги вистачало і в реальному житті. А людям хочеться хоч трохи позитиву, якогось промінчика світла і надії в теперішній темряві війни. І я припинила писати про сумне, зайнялася написанням казок для онучка Матвійчика, приготуванням для нього імбирних пряників.

Наталія Трошина: "Важливо бачити в житті прекрасне"Автор: фб-сторінка Наталії Трошиної

– Як у Вашому житті з’явилися картини?

– Одного разу сниться мені сон, ніби я пишу картину олією як професійний художник. А я ж у житті ніколи не тримала пензля в руках! Прокидаюся – і розумію, що хочу малювати. І це було таке палке бажання, яке з часом не зникало.

Почала шукати людину, яка могла навчити мене хоча б якихось азів художньої майстерності. Щиро дякую художниці Людмилі Башук, із її допомогою написала свою першу картину, а потім решту. Це переважно пейзажі, кілька з них уже подарувала. Ніхто не вірить, що це мої роботи. Я й сама не вірю...

– А потім прийшло захоплення зефірною флористикою?

– Якось гортала стрічку фейсбуку і побачила зефірні букети. Просто в них закохалася, вирішила, що буду цим займатися. Донька знайшла мені в Києві дводенний майстер-клас. Але поки з майстром виготовляєш зефір, усе просто, а приїжджаєш додому – і не виходить так.

Ці два дні обійшлися недешево, я подумала: як це, витягла з сімейного бюджету кошти, і не вмітиму? Але я вперта, цілеспрямована. Тож ще брала платні уроки з виготовлення тюльпанів, а самотужки відточувала майстерність. Я взагалі така: надумаю якусь справу, чи то перекопати грядку, пересадити квітки і змінити вигляд двору, то ніч буду над цим міркувати, а за день усе зроблю!

– Одного разу опублікувала у соцмережах фото із зефірними букетами тюльпанів. І раптом телефонує Ірина Присіч: «Наташа, мені треба такий букет». У мене переляк, що люди замовляють, а я ще не вмію їх добре робити. Але пообіцяла.

Зварила зефір, чоловік його з’їв – смачно! Я дуже старалася і зробила цей букет тюльпанів. Він не був таким досконалим, але Ірина Юріївна похвалила: «Наташа, яка ж ти розумничка!». І мене це так надихнуло! Другий букет був замовлений дівчатами теж для неї, вийшов набагато кращим.

Фото своїх виробів я почала виставляти у фейсбуці, пішли замовлення з Переяслава, Києва, Одеси. Я отримую справжню насолоду від того, що приношу людям радість і задоволення. Вони кажуть, що це оригінально, смачно і красиво, на подарунок – ідеальний варіант.

– У виготовленні цієї смачної краси є свої тонкощі?

– Так, і багато! Зварити зефірну масу треба правильної консистенції, інгредієнти класти дуже точно: якщо за рецептом 53 грами, то це не 52 і не 54, інакше буде або рихлою, або твердою.

Зефірну масу я роблю тільки на основі соку чи пюре з яблук Симиренка. Яблука тушкую, потім збиваю блендером, окремо варю сироп і меренгу. З яйцями не працюю, там є ризики, використовую альбумін – сухий пастеризований білок. Згущувачем слугує агар-агар, не желатин.

Барвники – з натуральним складом, на основі фруктів та овочів. Мої зефірні квіти мають різні смаки – малини, вишні, полуниці, дині, банану, апельсину. Додаю ягоди, якщо є, або спеціальні сиропи. До речі, один і той же смак відчувається по-різному на тонкій пелюстці тюльпану і на пухкій подушечці жоржини, і це треба враховувати.

Квіти робляться з допомогою спеціальних насадок – троянди, жоржини, гортензії, півонії. Тюльпани ж виготовляються інакше, і мені вони даються найважче.

Зефірні композиції зберігаються два тижні, далі маса засихає. На власних помилках переконалася, що не треба слухати нікого, бо те, що використовує в своїй роботі інша майстриня, може не підійти мені. Існує ще й авторський почерк. Композиції я теж складаю власні, не копіюю.

Це все коштує недешево, і часу багато займає. Хоча зефіром я займаюся тільки три місяці, тому ціни ставлю невисокі: наприклад, маленька композиція – 300 грн, велика – 1000 грн, букет тюльпанів – 700 грн.

Зефірний букет – чудовий подарунокАвтор: фб-сторінка Наталії Трошиної

– Як вважаєте, ваша робота ще довго буде затребувана?

– Думаю, що так. Людям хочеться хорошого, позитивного. Тому планую займатися зефірною флористикою й надалі, розвиватися, пробувати виготовляти інші квіти й композиції, вже навіть накупила нових насадок. Замовлень багато.

Та ось я рекомендую одне, а люди хочуть інше. Звичайно, що виготовляю замовлене, та виходить, що я роблю одне й те ж. Чомусь зрідка обирають зефірні троянди чи півонії, хоча вони дуже гарні. Я ж прагну далі навчатися і вдосконалюватися, приділити більше уваги саме дизайну букетів, виготовляти гарні підбукетниці. Коли досягну бажаного рівня майстерності, можливо, організую майстер-класи для всіх охочих.

Зараз такі складні часи, що треба бути дуже обережним не тільки зі словами, а й з думками: не встигнеш подумати – чи хороше, чи погане, а воно й збувається. Я навіть звузила коло свого спілкування, щоб не розводити плітки, нікого не засуджувати. Стараюся себе чимось зайняти, відходити від негативу. Якось мама казала: «Коли я вишиваю, про все забуваю». Я зрозуміла її слова тільки тепер.

А ще ми повинні з усіх сил дякувати Богу та підтримувати наших захисників і допомагати їм за те, що в нас тихо, і ми не відчули сповна усього жахіття війни.

Наталія Трошина тонко відчуває довколишню красу. 2019 р. Автор: фб-сторінка Наталії Трошиної