Жителі Студениківської громади у скорботі. Майже два роки рідні Героя Ярослава МУХИ не мали змоги попрощатися з ним. Про те, що загинув, їм повідомили, а от, що був похоронений у Дніпрі як невідомий воїн, дізналися лише нещодавно. Сьогодні, 12 березня, тіло захисника перепоховали у рідному селі Студеники, розповідає Переяслав.City.
Потрійна скорбота
Потрійна скорбота… Сьогодні Студениківська громада навіки попрощалася з двома своїми захисниками, які загинули під час виконання бойових завдань на передових позиціях російсько-української війни, – Олександром Олександровичем Чехуном із Семенівки та Ярославом Юрійовичем Мухою із Студеників.
Також сьогодні громада вшановує пам'ять полеглого на війні жителя Студеників Артура Ушка. Захисник загинув 12 березня 2022 року в бою під Гостомелем. Йому було всього 33 роки.
Перепоховання тіла Героя Ярослава Мухи
Скільки мрій, планів, вершин не здійснено, не реалізовано, не підкорено через примхи недолугого бункерного діда… Сьогодні Захисник Ярослав Муха востаннє повернувся на рідну землю, на свою малу Батьківщину – в село Студеники.
Віддати шану воїну мали змогу й жителі Переяслава – заупокійна служба правилася в місцевому Храмі Воскресіння Христового.
– Дитина два роки їхала додому, як не віддати останню шану, – крізь сльози каже Світлана Миколаївна. – Я не знала Ярослава, але коли прочитала у вас "У Студениках відбудеться перепоховання Ярослава Мухи..." А далі – "воїн загинув 7 квітня 2022-го". Два роки, аж два роки воїн повертався додому. Я вирішила, що маю бути на прощанні, думала їхати в Студеники, але тоді дочиталася, що відспівувати нашого Янгола будуть тут, то як можна було не прийти? А інші, бачте, мабуть по-іншому розмірковують, так мало в церкву прийшло людей, – із жалем продовжує пані Світлана.
– Ні, я не засуджую, не думайте, і я не завжди можу провести наших загиблих хлопців, але сьогодні людей таки мало. Може, що він із Студеників, я не знаю. Шкода Ярослава, такий молодий ще був, міг стільки ще всього зробити і побачити, але Бог вирішив інакше. На все його воля. Я навіть уявити собі боюся, як було рідним цього хлопця, два роки вони не могли з ним попрощатися, два роки не було до якої могилки сходити, поговорити, виплакати хоч трішки своє горе. Страшно, ой страшно. Гинуть українці, щодня гинуть через того мерзотника.
Після завершення заупокійної служби всі присутні у храмі опустилися на коліна і священнослужителі заспівали "Плине кача..."
Далі кортеж із тілом Героя вирушив у Студеники до родинного помешкання Ярослава Мухи та місця його упокоєння.
Зоя Тимченко, начальниця відділу культури Студениківської громади, розповіла, що мама Ярослава Мухи померла ще коли він був дитиною, далі його виховувала тітка Лукавенко Лідія Петрівна. Крім неї у Ярослава лишилися брат Роман, сестра Раїса та батько Муха Юрій Валер'янович. Одружитися 26-річний воїн не встиг.
Щирі співчуття рідним Захисника. Вічна пам'ять, шана та слава тобі, наш Герою. Спи спокійно вже на рідній Студениківській землі...
ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ
Ось ти і вдома, світлий наш Герою,
Тебе нарешті дочекалося село.
Ми знали всі, що ти поліг у тому бою,
Але не знали де ти, і як усе було.
Жили бажанням всі, щоб повернуть тебе додому,
Щоб не вважався безіменним у далекій стороні.
І як складеться далі все, було нам невідомо,
Але жили надією, що не залишишся отам на чужині.
Ти з перших днів війни пішов нас захищати,
Ти добровольцем був на цій війні.
Щоб горя і біди отут нам всім не знати,
Щоб мирні були ночі і мирні були дні.
І дякувати Богу й вам, люди небайдужі,
Що не дали згубитися, розтануть у імлі.
І поспіша додому тепер Герой наш мужній
Навіки притулитися до рідної землі.
***
Птахи вертаються назад, щоби гніздечка вити,
Щоб на землі життя продовжило свій шлях.
Й Герої наші будуть вічно жити
У вдячній памʼяті, у душах, у серцях!!!
Автор Віра Остапенко
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
