Подружжя Осипенків Катерина (28 років) та Дмитро (37 років) живуть у селі Старе Бориспільського району. Мають сімейний бізнес – мініферму з вирощування перепелів. Їхнє м’ясо корисне, вважається дієтичним. Птицю вигодовують власними кормами, для яких зерно вирощують на орендованій землі. Тушки перепелів привозять на недільний базар у Переяслав.
– Я маю вищу агрономічну освіту, закінчила Національний аграрний університет у Києві, – розповідає Катя. – Із Дмитром знали один одного з підліткового віку, дружили, а коли навчалася на першому курсі, то одружилися, невдовзі народилася донечка Ярослава. Після закінчення університету працювала у державній прикордонній службі в Бориспільському аеропорту. Згодом народила другу донечку – Мілану, і поки перебуваю у декретній відпустці.
Чоловік надивився різних відео в інтернеті і вирішив, що будемо тримати курей. Минулого року було близько 700 штук. А тоді запропонував завести ще й перепелів, бо вони вигідніші. Рік тому закупили через інтернет 90 перепілок, вони нанесли яєць і ми заклали їх в інкубатор.
Виготовленням кліток для молодняка зайнялися теж самотужки. Перші клітки були недосконалими, бо в них лишили великі щілини. Якось через них повилазили і розбіглися усі перепілки. Ми їх ледве позбирали, а однієї так і не знайшли. А через три дні вона сама прийшла: умостилася під дверима й чекала, поки ми її віднесемо в клітку.
Досвід вирощування перепілок прийшов із часом. Тепер знаємо, що найважчі перші п’ять днів, поки лупляться курчатка. Не слід допомагати їм вилазити зі шкарлупки – вони чудово із цим справляються. Треба забирати їх, коли вони обсохнуть і активно рухаються. Після виведення потрібно слідкувати за температурним режимом: перші сім днів у приміщенні має бути не менше плюс 37. Якість кормів теж важлива. Спочатку годуємо індичим кормом, а потім пшеницею, просом, кукурудзою, соєвою макухою, кормовим вапняком.
Ми безперестанку закладали інкубатор, і через сімнадцять днів отримували молодняк. І так перестаралися, що згодом не знали, де збувати своїх пташенят. Засіли за рекламу. На сайтах писали об’яви про продаж перепелиних тушок та яєчок. Водночас я займалася відбором найкращих курочок та півників для якісного потомства. Найдовший термін життя перепілки 5-6 місяців – далі слід замінити на молодшу. Нещодавно придбали новий інкубатор «Птаха», бо старий давав збій.
Нещодавно заклали у старий та новий інкубатор 180 яєць курочок-несучок. Збирали яйця по всьому селу – хотіли курчат різної масті. Перепілок же й далі розводитимемо, але щоб не більше тисячі. На сьогодні їх маю три породи: м’ясна Білий техасець: яєчна Фараони сірого кольору, Фенікси – вони більші і несуть крупніші яєчка. Наші тисяча перепілок за місяць несуть майже десять тисяч яєць! Тож займаємося як оптовою, так і роздрібною торгівлею. Буває, люди на наш товар дивуються, бо не знають, що перепілки є різних розмірів, а їхнє м’ясо корисне. Планую продавати ще й копчені тушки.
У Переяслав уперше приїхали торгувати 31 грудня: той базар був успішним, бо люди закуповувалися на свята і я тоді усе спродала. У січні не базарувала — усю продукцію в нас забирали з дому. У лютому був мій другий базар у вас і знову вдалий: продала 28 лотків яєць та 35 курочок. Ціни у мене лояльні – 40-60 гривень за тушку, а на кілограм іде близько п’яти штук.
Дмитро ще до нашого одруження відучився в авіаційному університеті та закінчив Одеський юридичний університет. Працював землевпорядником у Старинській міській раді, у Бориспільській адміністрації.
У 2015 році заснував власну фірму ТОВ «Карань». Спершу сіяв жито, але виявилося, що його продавати невигідно. Тому зайнявся вирощуванням кукурудзи, сої та пшениці. Починав обробляти землю на маленькому тракторці Т-40, і щороку докуповував техніку. На сьогодні маємо комбайн, три трактори, самохідний оприскувач, сівалки. Орендуємо в пайовиків близько 100 гектарів, у сезон ми зі свекором допомагаємо Дмитру. Маю права на водіння вантажівки й охоче долучаюся до перевезення урожаю.
Якось зібрали гарний урожай соняшника й подумали, що варто робити свою олію. Свекор за спеціальністю газозварювальник, тому для олійниці виготовив частину деталей, а решту замовили в інтернет-магазині. Тепер маємо міні-олійницю, лишки олії інколи продаємо по селах.
Насправді, розповідати про все це значно легше, ніж робити. Фермерський хліб дуже тяжкий Це робота, як кажуть, від зорі до зорі: встаєш із першим промінчиком сонця, а спати лягаєш далеко за північ. Ідеш у поле при будь-якій погоді, без вихідних та свят. Але ми не нарікаємо, бо хто працює, той і має.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
